-Доню вставай
-Встаю матуся
-Мені сьогодні вечері потрібно буде піти до моєї подруги Світлани.
-Але ж сьогодні наш день.День сім'ї.
-Я знаю доню але ми домовилися з нею зустрітися
-І в скільки  тобі потрібно піти?
-Десь о 5 годині вечора
-Добре ми з Андрієм не засумуємо.
-Я розумію що ти засмутилася але ми давно не бачилися.
Таке дивне відчуття я ніби знала що їй кудись потрібно буде йти але всеодно так образливо.Нехочу нічого сьогодні з нею робити.Але задля Андрія пограю з ними в настільну гру "Монополію" і приготуємо разом вечерю.Я дуже засмутилася але я неможу нічого з цим вдіяти.
-Ми йдемо грати в "Монополію"ти з нами Соня?
-Да зараз іду
Скільки я не старалася не звертати уваги на те що мама ввечері піде до своєї подруги я всеодно дуже сильно на неї ображалася.Ви можете сказати що на маму не можна ображатися бо мама дала тобі життя,турботу і саме велике і щире кохання.Да я це все розумію але все таки я ображаюся.
Ввечері коли мама вже пішла я включила Андрію мультики,а сама пішла до себе в кімнату і почала тихенько плакати.Просто стільки всього і я одна.Ну не в тому сенсі бо в мене є Карлі і хай там що би не було мама мене завжди підтримає.Просто є речі які я навіть Карлі не хочу розповідати.Отже можна тоді важати що в мене немає близької подруги? Але хто вирішив що ми маємо все розповідати.Завжди мають залишатись якісь найпотаємніші секрети.Я так проплакала досить таки довго.А потім ненадовго заснула.
-Соня ти спиш?
-Нет не сплю(хоча наврядчи можна було розпізнати всі слова)
-Почитаєш мені казку будь ласка
-Добре зараз прийду іди вибери поки що яку ти хочеш
-Ура!Дякую
Андрій любить казки але мама приходить пізно і вже не має сил читати йому казки.Саме тому він любить залишатись ввечері зі мною і мультики можна дивитися досхочу і казку на ніч.Лягнула я досить таки пізно бо ніяк не могла заснути.Згадувала як же кльово було коли я була маленькою.Ми з мамою та з татом часто гуляли.Але вони чомусь посварилися і батько пішов.Пізніше років через 5 мама зустріла Вадима.Вадим це батько Андрія. Тоді також я почувалася щасливою.А потім з'явився Андрій мій братик.Було дуже багато клопотів і мама майже зовсім забула за мене(ну мені так здавалося) Мама не розповідала  чому вони з Вадимом розійшлися але я й сама знала він злякався.Якби це дивно не звучало він злякався відповідальності.І потім мама присвятила себе нам.Раніше справді було кльово але всі ми ростемо така наша природа.Але чому все саме так а не по іншому.Чому?Я так і не зрозуміла та все ж заснула.