Після того що я сказала мамі вона на мене дуже сильно образилася.Ми з нею не говорили близько тижня.Зате після того вечора я почала відриватися на повну.Нарешті я можу робити те чого я забажаю і мені байдуже на думку інших.Ми часто гуляли з Люком і Карлі.Вони не завжди підтримували мою думку про те що потрібно робити все що схочеться.
-Мала не ходи туди
-Чому?
-Тому що там небезпечно
-Від тепер я буду робити тільки те що я хочу.
-Добре йди але потім ми тебе рятувати не будемо
-Ок
Я пішда всередину,а Люк з Карлі залишилися зовні.Мені завжди подобалися покинуті місця.Вони нагадують мене.Покинуті,нікому не потрібні.Всім здається що всередині цієї будівлі трапиться щось жахливе.Чому люди такі дивні?"Ви бачите мій одяг,але не мою душу.Ви знаєте моє ім'я,але не знаєте мою історію.Саме жахливе що вам цього достатньо."Те що цей будинок в такому жахливому стані винні тільки ми.Ми не цінуємо того що маємо.Інколи в таких будинках буває моторошно.Чесно кажучи я боюся темряви.Але чомусь зараз мене це не зупинило.
-Ааааааааа
-Соня що сталося?
-Все ж таки потрібно йти за нею.
-Люк я неможу
-Чому?
-Я боюся темряви
-Боягузка.Добре я сам піду за нею.
Соня що сталося?
-Незважаючи на те що тут дуже темно  я чітко бачила чіїсь очі
-Соня не бійся я вже біля тебе.То міг бути кіт або пес
-Можливо.А де Карлі?
-На вулиці вона не захотіла йти.
-Дякую.
-За що?
-За те що прийшов мене рятувати.
Я стояла і просто дивилася в його очі.Вони такі блакитні наче небо.Його каштанове воллося колихалося від поривів вітру.Люк високий і симпатичний.Він старший за мене на рік.Карлі мені вже давно  казала що я подобаюся Люку,але як така дівчина як я може комусь подобатися.Люк мені завжди подобався як друг.Але саме тепер я зрозуміла що насправді я кохала не Костю а я кохала Люка.Таке дивне відчуття.Я підійшла до Люка ще ближче і стала прямо перед ним.Я дивилася йому то на очі то на губи.Напевно що він замітив куди я дивилася і далі відбувалося таке що передати словами важко,але я спробую.Він схопив мене за талію і
притягнув до себе.Я відчувала його подих на своєму чолі.Я підняла голову і подивилася в його блакитні очі.Наші погляди зустрілися.В мене в животі літали мільйони метеликів.Я встала навшпиньки і тепер я відчула його подих на своїх вустах.Коли наші вуста злились я не могла думати ні про що.
Мій перший поцілунок був казковий. Я хотіла щоб він ніколи не закінчувався.Мені здається Люк також цього хотів.