Хто нас зупиняє
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Той, хто не найбільше нас стопорить...
- це ми самі.😑
Ми так часто боїмось провалу, почути відмову чи гірку правду, втратити людину і взагалі, так лякаємось слова "ні", що не робимо нічого. Стоїмо на місці. Здається, що так точно безпечніше.☝️
Часто, бути в підвішеному стані просто комфортно, він схожий на панцир: ти ніколи не дізнаєшся, як могло вийти, але й не розіб'єш свої мрії, очікування і рожеві окуляри.
От тільки невідомість втомлює і чим довше ти тягнеш, тим більше емоцій і сил це забирає. Тим більше, поки ти вагаєшся проходить час, який можна було витратити на здійснення планів й втілення нових ідей, на щось нове. А в тебе затягнувся анабіоз.
Можливо, варто нарешті набратись хоробрості і спробувати? 🤔 Після кожного провалу неодмінно треба підніматись. Робити висновки і починати все з початку. В друге, десяте, соте. Повторюсь, але, якби ми перестали вчитись ходити після першого падіння - досі лазили б рачки.👶
Просто подумайте, от прогорить ваша ідея, не буде взаємності чи ще щось не вийде, що є важливим... І? Що далі? Поки ви живете є безліч варіантів, як все змінити.
З іншого боку, провал може бути ефемерним. І все у вас вийде.😎
Якщо у вас є мрія, дайте їй шанс здійснитись.
В кінці кінців, думаю, краще нарешті спробувати, дізнатись правду. Все можна пережити, а не використаний шанс ви не повернете. 💯
#підкриломворона