Ріна - Прощальне

Ріна

2021-12-20 14:17:35

Прощальне

Думки вголос, Особисте

Я думала, що піду, не взявши із собою нічого. Але в моїх валізах акуратно та педантично складено "наше". Чи пак - моє? Там ти, крізь мій об'єктив. Я, наче божевільний фотограф, трамбую в ці валізи наше вчора у фотокартках пам'яті. Складаючи день до дня. Фіолетові і багряні тюльпани, ніжно рожеві піони, чай і каву, дорогу під музику і балачки, гори, ключі від твого авто і квартири, складаю наші жарти, твої історії, загортаю твій сміх та тембр голосу, наче найважливіше у цілому світі. Тебе у моїй квартирі, такого звичного і рідного на кухні... Млинці і випічку, твої чудацькі і такі теплі компліменти, можливість бути відвертою, навіть коли страшно: "...ти можеш говорити мені все." Можливість бути собою. Твої мимовільні фрази, напевно ти й не звернув на них увагу, а я запам'ятала. Так само, як твої мрії, погляди та бажання, до найдивніших дрібниць. Я жила тобою і насолоджувалась тим, якою стала поруч. Жила розмовами про все, моментами, коли ми обговорювали важливе і незначне. Складаю суперечки, навіть образи, емоція до емоції. Перев'язую їх димом губи в губи і підсвічую спалахом феєрверків у темному небі щасливого травня. Огортаю чуттєвістю, невисказанною ніжністю і шаленим бажанням. На верх - крихкий сміх і мімічні зморшки навколо синіх очей, на низ - уроки у словах та вчинках. Часто - болючі, але потрібні і варті. Я б не змінила нічого, віриш? Не жалію про жоден момент та вчинок. Вони були потрібні. Як і ти у моєму житті. Я йду, залишаючи в серці, наче в камері схову, все найдорожче за ці роки. Одного дня, я відкрию цю валізу, буду бережно викладати на підлогу всі спогади,наче найдорожчий скарб, обережно. Щоб відчувати їх знову, згадувати, плакати і усміхатись. Одного дня, вони перестануть бути такими болючими. Одного дня, я нарешті відпущу привид нездійсненного. Мені дико і нестерпно зараз хочеться знати, що в твоїй пам'яті, навіть не в серці, я теж буду жити. Можливо інколи ти здригнешся, почувши моє ім'я, прикривши очі, побачивши порожній стіл навпроти, усміхнешся зранку, роблячи каву. Мені хочеться вірити, що у твоєму серці залишиться маленький теплий спогад про мене, бо Так було тільки зі мною. Деструктивне, марне бажання тієї, котра серця не торкнулась. Але ж на цю мрію я маю право! А між тим - дякую. Нехай не вийшло нічого, нехай не було нічого, але скільки було життя! Ти був частиною мого - мрій, планів, днів. Те незначне для тебе, було вартим для мене. Будь ласка, бережи себе. Це боляче і важко, але нехай поруч буде та, котра щиро знайде для тебе найкраще місце у своєму серці.