Ріна - Під крилом Ворона

Ріна

2020-06-25 18:27:41

Під крилом Ворона

Особисте, Думки вголос

Я можу наповнювати інших світлом, а потім тихо тліти вугляком... Є такий період в житті, коли просто втомлюєшся.... від себе. Своїх страхів, власних обмежень, мінусів і вічних сумнів. Період, коли замість крові в тобі бурлять протиріччя. Коли не хочеться ні з ким говорити про своє і інколи просто важко зранку стати з ліжка. Хоча, камон, все ж добре. Просто потрібно знову навчитись бачити плюси, навчитись хвалити себе, а не бути вічним критиком власних же вчинків. Дивовижна річ, вміти пробачати помилки всім навкруги і так жорстко критикувати себе. Наче листок, рухатись від кожного подиху вітру і шукати підвох там, де може його і нема. І я не подобаюсь собі зараз. Отакою загнаною і напруженою. Тою, хто шукає в словах і інтонації натяк на лицемірство... Хто собі ж не дозволяє дихати нормально. Попіл знає як горіти? А що, якщо один раз згорівши, страшно брати в руки запальничку?