Вони та МИ
Їх гріло вогнище у коминку старому,
Нас гріло тепло наших рук,
Попри денну втому.
У них до ранку палало полум`я вогню,
А між закоханими нами,
Палала лінія вогню.
І хоч вона була малою,
Як і все наше багаття,
Вона приносила нам щастя,
У лісі темнім тому.
І це вже точно було краще,
Ніж тепло у домі,
В якому немає,
Місця вираженню чуття людському.
Нас гріло тепло наших рук,
Попри денну втому.
У них до ранку палало полум`я вогню,
А між закоханими нами,
Палала лінія вогню.
І хоч вона була малою,
Як і все наше багаття,
Вона приносила нам щастя,
У лісі темнім тому.
І це вже точно було краще,
Ніж тепло у домі,
В якому немає,
Місця вираженню чуття людському.
Коментарі