Розлучення
Минали дні й минали ночі,
Минали літо, осінь,
Наші власнії роки,
Усе було ніби гаразд,
Але я, бачив як гасло,
Полум'я моєї власної душі.
Ми поступово розійшлися.
Хоч ти благала розпочати знову,
Та я на всі твої прохання,
Відповідав лиш - "Ні!"
Від мене було чути позіхання, Нерозуміння й зітхання,
І зникло вже моє кохання.
Зникли мої почуття,
Мене ніби підмінили,
Не потрібна була мені із тобою,
Вже сім'я. Занадто це складна затія,
Для того у кого душа як лілія,
Що залежить від чогось.
Ти казала обирати між тобою,
Та мистецтвом.
Я натомість вибрав друге!
Ти пішла в сльозах вигукуючи,
Що кохала мене більше,
За будь-кого в житті,
Що хотіла аби були діти,
У нашій майбутній сім'ї.
Ти казала, що я сенс твого життя,
І, що ми пов'язані долею,
Як ось те, мамине шиття.
Ти благала розпочати все спочатку,
Та доля вже поставила,
У наших стосунках,
Свою власну фатальну печатку.
Минали літо, осінь,
Наші власнії роки,
Усе було ніби гаразд,
Але я, бачив як гасло,
Полум'я моєї власної душі.
Ми поступово розійшлися.
Хоч ти благала розпочати знову,
Та я на всі твої прохання,
Відповідав лиш - "Ні!"
Від мене було чути позіхання, Нерозуміння й зітхання,
І зникло вже моє кохання.
Зникли мої почуття,
Мене ніби підмінили,
Не потрібна була мені із тобою,
Вже сім'я. Занадто це складна затія,
Для того у кого душа як лілія,
Що залежить від чогось.
Ти казала обирати між тобою,
Та мистецтвом.
Я натомість вибрав друге!
Ти пішла в сльозах вигукуючи,
Що кохала мене більше,
За будь-кого в житті,
Що хотіла аби були діти,
У нашій майбутній сім'ї.
Ти казала, що я сенс твого життя,
І, що ми пов'язані долею,
Як ось те, мамине шиття.
Ти благала розпочати все спочатку,
Та доля вже поставила,
У наших стосунках,
Свою власну фатальну печатку.
Коментарі