Віра в Бога
Не вірю я у містику,
Тож вирушаю я до безлічі церков,
Аби вилікувати душевні рани,
Та звільнити себе з цих кайданів,
Минулого свого.
На моєму обличчі сумні відтінки,
Але я намагаюсь показати усмішку,
Споглядаючи на квітучі віти,
Весняної пори,
І знову в мене думки,
Про дітей не створеної сім'ї.
Я молюся днями й ночами,
Не відходжу від ікон,
Чекаю відкриття Божого Храму,
Споглядаючи на ікони в ньому,
Через декілька його великих вікон.
Я сумний та не втрачаю,
Віри й надії,
На добро, адже знаю,
Що воно здолає,
Усе лихо та будь-яке зло.
Йду я знову вже додому,
Заходжу до квартири,
До цього споглядав
На церковні золоті ікони,
Та яскраві магазинні вітрини.
Ось і настала ніч.
Знову день на марне?
Тижнями благаю Бога про одне,
Та чи почує він мене?
Тож вирушаю я до безлічі церков,
Аби вилікувати душевні рани,
Та звільнити себе з цих кайданів,
Минулого свого.
На моєму обличчі сумні відтінки,
Але я намагаюсь показати усмішку,
Споглядаючи на квітучі віти,
Весняної пори,
І знову в мене думки,
Про дітей не створеної сім'ї.
Я молюся днями й ночами,
Не відходжу від ікон,
Чекаю відкриття Божого Храму,
Споглядаючи на ікони в ньому,
Через декілька його великих вікон.
Я сумний та не втрачаю,
Віри й надії,
На добро, адже знаю,
Що воно здолає,
Усе лихо та будь-яке зло.
Йду я знову вже додому,
Заходжу до квартири,
До цього споглядав
На церковні золоті ікони,
Та яскраві магазинні вітрини.
Ось і настала ніч.
Знову день на марне?
Тижнями благаю Бога про одне,
Та чи почує він мене?
Коментарі