2 розділ :
Наше знаймство
Мені, як активній, невгамовній дівчині-підлітку треба було чимось себе займати. Спорт здавався ідеальним рішенням! Після декількох тренувань, я впевнено тримала ключку у руках і опановувала навички гри у флорбол.
Як у будь-якому іншому командному спорті, вас може очікувати жорстка гра ваших опонентів. Та гра була саме такою. Не встигла я зрозуміти, що суддя вже розпочав гру гучним свистком, як опинилася у напівлежачому положенні на землі. Який сором! Я не змогла витриматися на ногах і при першому контакті з суперником і втратила рівновагу.. У ці злощасні секунди я думала, що усі дивляться лише на мене, на мої незграбні рухи. Але все було не так погано, як здавалося: рука, яку хтось привітно простягнув мені, допомогла піднятися. І я зустрілася поглядом з дуже кумедим хлопцем. У нього була неймовірно приємна посмішка. Такого щирого усміху мені не вдавалося раніше побачити. Щербинка на передньому зубі робила його ще кумеднішим.
– Все в порядку? - запитав низький, приємний голос.
– Так, у повному, дякую.
– Ну добре, доречі, я Міша. - не приховуючи посмішки від моєї розкубленості протягнув він.
– А я, Злата. - ще з переляком від падіння сказала я.
Як у будь-якому іншому командному спорті, вас може очікувати жорстка гра ваших опонентів. Та гра була саме такою. Не встигла я зрозуміти, що суддя вже розпочав гру гучним свистком, як опинилася у напівлежачому положенні на землі. Який сором! Я не змогла витриматися на ногах і при першому контакті з суперником і втратила рівновагу.. У ці злощасні секунди я думала, що усі дивляться лише на мене, на мої незграбні рухи. Але все було не так погано, як здавалося: рука, яку хтось привітно простягнув мені, допомогла піднятися. І я зустрілася поглядом з дуже кумедим хлопцем. У нього була неймовірно приємна посмішка. Такого щирого усміху мені не вдавалося раніше побачити. Щербинка на передньому зубі робила його ще кумеднішим.
– Все в порядку? - запитав низький, приємний голос.
– Так, у повному, дякую.
– Ну добре, доречі, я Міша. - не приховуючи посмішки від моєї розкубленості протягнув він.
– А я, Злата. - ще з переляком від падіння сказала я.
Коментарі