Розділ 6. День ікс
Минали дні і я все більше звикала до нового класу, людей, вчителів. Впринципі, як я і очікувала, так і сталося.
Я швидко знайшла друзів, у багатьох однокласників були схожі вподобання і ми мали про що поговорити, тема з переходом в інший клас була закрита і я потихеньку готувалася до олімпіад.
Цього тижня вже мали початися шкільні олімпіади, і ті діти, які найкраще їх напишуть можуть їхати на районну. Я дуже хотіла перемогти, але останні події збивали мене з мого маршруту. В кінцевому результаті я пройшла до наступного етапу з хімії, фізики та географії. Дуже хотіла спробувати себе в українській мові, але я набрала недостатню кількість балів.
Після цього вчителі почали займатися зі мною індувідуально і буквально за два-три тижні підготовки я знала програму за весь рік із цих предметів. Мене забирали із фізкультури і це було печальненько.
***
Ось і настав день ікс. Після тижнів підготовки і трьох списаних зошитіа я поїхала на ті олімпіади. Хоч на хімії мені вдалося списати, на фізиці я користувалася калькулятором (ним користуватися не можна), а на географії я домовилася із старшокласником, який сидів біля мене і він мені допомагав, мені не вдалося написати всі завдання. Але я сподівалася на краще.
Минуло ще декілька днів і з'явилися результати. Виявилося, що я зайняла 2-ге місце із хімії та 2-ге місце із фізики. Я в це до останнього не вірила, аж поки мене не почали вітати вчителі з перемогою.
Це було таке класне відчуття. І такий приємний момент зіпсувала одна маленька деталь: коли мене хвалять чи сварять, чи просто до мене звертаються, я стаю помідором. Я тупо червонію. Так сталося і того дня.
Але привітання в мою сторону лунали лише п'ять хвилин, а потім ми всі знову бралися за науку.
Я швидко знайшла друзів, у багатьох однокласників були схожі вподобання і ми мали про що поговорити, тема з переходом в інший клас була закрита і я потихеньку готувалася до олімпіад.
Цього тижня вже мали початися шкільні олімпіади, і ті діти, які найкраще їх напишуть можуть їхати на районну. Я дуже хотіла перемогти, але останні події збивали мене з мого маршруту. В кінцевому результаті я пройшла до наступного етапу з хімії, фізики та географії. Дуже хотіла спробувати себе в українській мові, але я набрала недостатню кількість балів.
Після цього вчителі почали займатися зі мною індувідуально і буквально за два-три тижні підготовки я знала програму за весь рік із цих предметів. Мене забирали із фізкультури і це було печальненько.
***
Ось і настав день ікс. Після тижнів підготовки і трьох списаних зошитіа я поїхала на ті олімпіади. Хоч на хімії мені вдалося списати, на фізиці я користувалася калькулятором (ним користуватися не можна), а на географії я домовилася із старшокласником, який сидів біля мене і він мені допомагав, мені не вдалося написати всі завдання. Але я сподівалася на краще.
Минуло ще декілька днів і з'явилися результати. Виявилося, що я зайняла 2-ге місце із хімії та 2-ге місце із фізики. Я в це до останнього не вірила, аж поки мене не почали вітати вчителі з перемогою.
Це було таке класне відчуття. І такий приємний момент зіпсувала одна маленька деталь: коли мене хвалять чи сварять, чи просто до мене звертаються, я стаю помідором. Я тупо червонію. Так сталося і того дня.
Але привітання в мою сторону лунали лише п'ять хвилин, а потім ми всі знову бралися за науку.
Коментарі