Хто сказа що ранок починається з кави?..А ніфіга мій ранок почався з того, що я чуть не навернулась з кроваті, бо до мене в комнату влетіло два моїх, любимих, чуда, і два придурка, з криком:
  - Лотаааа подйоооом- заорали малі, Максім і Рома, і випригнули до мене на кровать.
  - Арррррр..... У мене останній день літа, я хочу спать, згиньте- сказала я..... ну як сказала промичала.
- А нема чого до п'яти ранку гулять- сказав Артьом, один з придурків і по совмістітільству(но я б сказала по ошибкі природи).
- Хто б казав- я підняла голову з подушки- сам то в 6 утра вернувся.
- Я старший мені можна- сказав Тьома.
- Ну ну- встаючи з кроваті,с квзала я.
Весь цей час в комнаті стояв і ржав, Саша, другий придурок.
- Тебе в низю зде сюлплиз- сказав Ромка і пішов з остальними вниз.
Ах, да я забула придставиться, мене звуть Ксюха, для друзів і близьких просто Ксю, мені 15 років, ріст 160см., в мене довгі русі волоси і великі темно карі очі. На фігуру не жалуюсь, в общому я б сказала що я достатьньо красива. Мої батьки розвелися 6 років тому, я залишилась з мамою. Через півроку мама вийшла заміж за Доберманова Констянтина Вікторовича, він дуже хороший, я зразу з ним знайшла спільну мову. В нього є два сини, від першого шлюбу, Сірьога і Даніл. Ну а місяць тому в мене з'явився ще один братік Святя. 6 роки я жила з папою(я так називаю Костю, і він не проти, і мені так проще, ну а мій справжній папа теж не має нічого проти, адже знає як сильно я його люблю) і мамою в Києві. До цьго я жила в невеликому місті Кам'янка, і тепер вирішила повернуться. Завтра 1 вересня і я побачу своїх колишніх однокласників(ну зараз теперішніх), і мені цікаво чи впізнають вони мене.
     Ну, а тепер повернемось в начало, я встала і почала вдіваться. Я наділа джинсові шорти і білу майку, заплила два колоска на виворіт, і пішла вниз. Ще спускаючись по сходах я чула голоси і сміх, а коли зайшла на кухню впала в ступор. Там крім моїх оболтусів сиділи одні з моїх найкращих друзів Нікіту, Марка і Мішу.
- Прівєт мала- сказали вони в один голос.
- Прівєт, а ви шо тут робите?- спитала я.
- До тебе приїхали, а ти шо не рада нас бачить?- отвітив Нікіта.
- Рада канєшно, ну просто не ожидала- я вишла із ступорора, і почала обнімать їх всіх. Ми сіли за стіл і говорили про все що з нами було за той час поки ми не бачились.


Ну якось так.
Жду ваших отзивів😊😘