Що ж таке соціоніка. Це типологія яка розділяє людей на 16 типів. По принципу того, як вони обробляють ту інформацію яка до них потрапляє, а також як вони здатні формувати судження самі. Ділення відбувається через чотири критерії: мислення, емоції, відчуття, інтуїція. Тобто людина сприймаючи інформацію, сприйматиме її через призму цих категорій. А також видаючи інформацію, видаватиме її із цих категорій.
Категорія у соціониці називається аспект. Також там перекручені типи інформації: мислення називається логіка, емоції називаються етика, відчуття називаються сенсорика, інтуїція називається інтуїція. Зміна цих назв, на свої пояснювалась автором під приводом того, що під новою назвою можна наповнити її саме тим смислом, який потрібен для системи. Практика показала що даний підхід є хибним, так як, щоб розібратися у системі типування соціоніка, доводиться дуже багато чого вивчати, і це призводить до помилок, які не усвідомлюються людьми. Які надалі впливають на те як людина здійснює типування.
Якщо підіймати питання помилок у соціонічному світі, напевно це бездонна тема. Так як показує практика, спілкування у соцмережах між любителями соціоніки. Люди постійно сперечаються один з одним. Суть цих суперечок полягає в тому, що вони говорять різні версії соціонічного типу, одної і тої людини, а це означає що вони звинувачують іншу людину у некомпетентності і неправдивості типування, яке людина здійснила. Тому атмосфера у соціонічній тусовці в соцмережах не сама дружелюбна.
Здавалося би, що подібна картина панує тільки серед любителів, а от уже серед професіоналів таких суперечок не існую. І тут я вас здивую, існує, там також сперечаються, і саме головне ніяк не домовляться за яким критерієм дійти згоди один з одним. Здавалося б, соціоніка яка позиціонує себе, як наука про соціум, насправді стикається із подібними проблемами комунікації, один з одним.
А саме печально у цьому всьому те, що під дане нерозуміння і погодження один з одним, також існує соціонічна теорія. І ім’я їй «Теорія інтертипних відносин», вона пояснює які відносини складуться між різними типами інформаційного метаболізму. І от ми люди усі такі подібні між собою, не зможемо знайти спільної мови с приводу одного маленького питання, яке базується на певних наших висновках, тільки того що по інтертипних відносинах, ми є конфліктерами, або ревізор, підревізний один для одного.
Хоча інтертипні відносини дійсно, на мою думку працюють і мають сильний вплив на людину. Але як я бачу, люди перестали навіть пробувати, хоч якось порозумітися, у якомусь невеликому твердженні, прикриваючись великою перспективою неможливості близьких відносин, згідно теорії інтертипних відносин. Звичайно тут є один момент, який також дуже сильно впливає, але про це згодом.
І так як ви вже зрозуміли світ соціоніки, не таке утопічне місце яким могло би бути. І в чому же ж причина. Звичайно що причин можна назвати багато, і кожна по своєму відповідатиме дійсності, і матиме певний вплив на ситуацію яка склалась у соціонічному світі. Але основна причина на мою думку, це те що соціоніка повернула не туди. Тобто вона не здатна виконати ті цілі які задекларувала перед собою.
Якщо дивитися не теперішню маркетингову систему і те що продає соціоніка. То вона продає ідеальні відносини із дуалом? Принаймі це стало причиною того, що я зацікавився цією системою 14 років тому. Отже, нам говорять, є 16 типів, і один із цих типів, може стати твоєю ідеальною партнеркою, з якою в тебе буде супер взаєморозуміння, тепер не потрібно бути кимось іншим. Потрібно бути тільки собою, твоя партнерка прийматиме тебе таким який ти є, і любитиме тебе за те, усім своїм серцем і душею, вона любитиме в тобі усе, бо ти є ідеал для неї, а ти любитимеш у ній усе, бо вона є ідеалом для тебе. Як не повестися на таке.
Дальше, наступна маркетингова стратегія, по продажу соціоніки нам говорить, що соціоніка це про відношення між людьми. І це зовсім не так. Тема відношень у соціониці розкрита дуже погано. Переважно вона зводиться до короткого опису інтертипних відносин на декілька абзаців, де напишуть. Щось типу того. Ну відносини між двома людьми одного і того ж типу: зближення відбувається швидко, люди один одного дуже добре розуміють. Дальше, люди набридають один одному. А також є проблема втому, що люди не здатні захистити один одного по слабких функціях інформаційного метаболізму. Понятною мовою, це означає що їм однаково важко виконувати одну і ту категорію робіт.
Також соцоніка позиціонує себе як наука, що додає впевненості втому, що ця система, є логічною і точно забезпечить той результат який декларує. Потрібно тільки навчитися визначати тип, а далі про людину вже все буде ясно, достатньо почитати опис тупу. І по опису зразу ясна перспектива, зближення з тою чи іншою людиною. Принаймні таке враження складається на початку шляху. І тут полягає основна складність.
Учення різних шкіл соціоніки не сумуються між собою. Тобто не получиться повчитися соціоніки, в одній школі, потім звантажити курс в іншій школі, а далі ще в якійсь школі. І думати, що воно все про одне і те ж. По факту це не так. Я сам ішов цим шляхом, накопичив терабайт знань, освоїв масу соціонічних курсів, вважаючи що вони доповнюють один одного. І це була моя велика помилка, вони не доповнюють один одного. Автори цих шкіл типують одних тих самих людей в різні соціонічні типи. Тобто вони бачать в цих людях різні соціонічні признаки, на основі яких і роблять свої висновки.
В результаті ми отримуємо маркетингову стратегію яка привела нас до позиції відносин між типами, і обіцянку утопічного взаєморозуміння і любові із своїм дуалом. І впираємося в те, щоб правильно визначити соціонічний тип людини, і відсутність, алгоритму за яким це роблять усі школи соціоніки і який точно веде до однозначного результату.
Я вважаю це великою стратегічною помилкою в історії соціоніки та напрямку її розвитку. Дану книгу я пишу для того, щоб задати правильний вектор розвитку соціоніки. А саме соціоніки як науки. Це є досить важливо.