Базовим у соціонічній теорії є те що вся інформація яку людина сприймає і видає. Можна віднести до 4 категорій. Це є своєрідні вектори мислення по яких розвивається думка і відбувається оцінка того що відбувається.

К.Г. Юнг підібрав у своїй книзі «Психологічні типи» на яку силатиметься Аушра таку назву для цих векторів: мислення, емоції, інтуїція, відчуття. В соціониці ми можем зустріти дещо інші назви цим векторам, і це пов’язано із тим що Аушра хотіла надати нового значення цим словам. І так мислення стало логікою, емоції стали етикою, інтуїція залишилась інтуїцією, а відчуття стали сенсорикою.

Даний підхід я вважаю помилковим, так як це ускладнює не посвяченій людині розуміння про що йде мова, і покладає додаткові складності, пов’язані із вивченням термінології.

Також у соціониці у нас є такі поняття як інтроверсія та екстраверсія. І ці два поняття суттєво викривляють назви категорій мислення які пропонував Юнг, а також і Аушра. Наприклад ми маємо такий аспект як ділова логіка у соціониці і мислення екстравертне у Юнга. В ідеалі це варто було би назвати ділове мислення. Так як саме мислення по собі це швидше інтровертний процес. І ми отримуємо наступну картину, де терміни викликають не ті асоціації які автори цих термінів закладають у них. Дану розбіжність звісно можливо виправити з допомогою додаткового роз’яснення, із уточненням, що мається на увазі під цим словом. І робиться це з допомогою: логіка – це…, етика – це…, інтуїція – це…, сенсорика – це… .

Що ж тоді я пропоную, якщо дані назви не є тими які описують ту суть яка у них закладена. Я пропоную зрозуміти те, про що говорив, Юнг, зрозуміти те про що говорила Аушра, і зрозуміти те про що говорить сучасна соціоніка, співставити дані смисли між собою, і виявити ідентичність, або розбіжність. А також співставити із реальними подіями, і випробувати роботоздатність теорії, як такої що відповідає дійсності.

Ви можете сказати що це непотрібна річ, і потрібно іти дальше до більш цікавих речей які пропонує соціоніка, і я з вами не погоджуся із цим. Так як вважаю що це фундамент даної науки, якщо вона збирається такою стати.

Чого це важливо, адже соціоніка нам говорить що є тільки 16 типів людей. Де кожен із типів має свої характеристики по обробці інформації. Але при такому підході, це означає що вся інформація яку обробляє людина, ділиться людиною у чотири основні категорії. Якщо додати інтроверсію і екстраверсію аспекту, тоді виходить що вся інформація ділиться людиною на 8 категорій, і мислиться із цих восьми категорій. І немає інформації яка могла би знаходитися поза цими категоріями, бо в такому разі є ще якась категорія, за якою мусить стояти аспект і це означатиме що типів є не 16, а інша кількість. А тоді руйнується уся соціонічна теорія як така. Тому я пропоную поглянути експертним поглядом на те що ми маємо, починаючи із того що говорив нам Юнг про психологічні типи.

Отож мислення, емоції, інтуїція, відчуття у нас мусять бути або екстравертними, або інтровертними. Бо в протилежному разі ми отримуємо ще додатково чотири категорії, тобто у нас є категорія просто мислення, і є категорія екстравертного мислення, і інтровертного мислення. Такого бути не може, так як це руйнує структуру соціонічної теорії, і в нас появляється додатково 4 аспекти, які потрібно описувати і включати у теорію. Тому будемо вважати що по замовчуванню Юнг мав на увазі те, що мислення, інтуїція, емоції, відчуття відносяться до екстравертних аспектів, або інтровертних.

І тут у нас знову не сходиться, якщо оцінювати запропоновані Юнгом назви із точки зору соціоніки Аушри тоді мислення – це інтровертний аспект, емоції - це екстравертний аспект, інтуїція – тут важко визначитись, відчуття – інтровертний аспект.

Що ж нам пропонує Аушра, вона також застосовує окремо категорії логіка, етика, інтуїція, сенсорика. Не приписуючи їм початкового значення екстраверсії і інтроверсії. І що ми отримуємо, якщо оцінювати саму назву, то логіка – це інтровертний аспект, етика – це інтровертний аспект, інтуїція – важко визначитись, сенсорика – інтровертний аспект.

Що ж ми отримуємо?, ми маємо ситуацію, де назви підібрані по інтровертному аспекту, хоча мало би бути винесено на перший план екстравертну обробку інформації, так як без екстравертного аспекту, не було би інтровертного.

Чого саме так, причина в тому, що екстравертні аспекти це інформація по контактній дії яка відбувається, а інтровертні аспекти це аналіз, прогноз і обробка того що відбулося чи може відбутися по екстравертному аспекту. Це важливо розуміти. Адже я вважаю саму дію першочерговою, так як без дії і аналізувати немає що, і прогнозувати майбутню дію також немає для чого. Так як суть інтровертного мислення, це реалізація його через екстравертний аспект.

Одже усі екстравертні аспекти це є контактні аспекти із реальністю. Все-таки буду дотримуватися класичних назв у соціониці.

Етика емоцій – чорна етика – екстравертні емоції – це ті емоції які відчуває людина. Риторика зводиться до теми емоцій.

Ділова логіка – чорна логіка – екстравертне мислення – мислення про те що робити. Риторика ведеться про роботу, дії.

Інтуїція – чорна інтуїція – екстравертна інтуїція – все про варіанти. Риторика іде про безпосередні варіанти.

Силова сенсорика – чорна сенсорика – екстравертна сенсорика – екстравертні відчуття – риторика іде про сам об’єкт.

Із цього всього ми отримуємо наступну картину, уся взаємодія людини із світом, за соціонічною теорією зводиться до чотирьох векторів по яких це відбувається. Тобто все питання людського життя у світі зводяться до 4 основних питань, по яких ця людина взаємодіє із світом безпосередньо. Це є Екстравертна сенсорика, за яким людина бачить світ як об’єкти, і предмети, також є екстравертне мислення, де людина працює, виконує дію. Є також чорна інтуїція, де людина бачить варіанти, і безпосередні шляхи, відстежує напрямок. І також емоції, якими людина виміряє життя на щастя, відчуваючи у ньому сум, жаль, радість, захоплення, любов.

Здавалося б усе зводиться до 4 речей. Бути у світі, щось у ньому робити, мати альтернативні варіанти, і відчувати емоції.

Крім контактних екстравертних аспектів, у нашій психіці є також інтровертні аспекти, які в моделі психіки мають таку ж об’єктну цінність як і екстравертні аспекти. Інтровертні аспекти вирішують ті самі питання що і екстравертні аспекти, тільки із додатковим питанням.

От, наприклад екстравертна етика нам говорить які емоції ми відчуваємо, а інтравертна етика сформує модель нашого відношення до того чи іншого явища, предмета, орієнтуючись на ті емоції які у нас виникали під час контакту із цим явищем і предметом.

Так само екстравертне мислення яке направлене на виконання дії, і виконання певної роботи. То вже інтровертне мислення направлене на те, щоб створити технологію за якою можна виконати ту чи іншу роботу. От, наприклад екстравертне мислення виконує роботу, по тому, щоб принести води із криниці, воно іде до криниці, відкриває дверку криниці, опускає відро у воду на дні криниці, починає крутити ручку з колом на криниці, на бочку намотується трос, і відро із водою піднімається догори, коли відро з водою піднялося догори, треба його перехопити і взяти руками, витягти і перелити воду в інше відро, приготовлене швидше. Потім відро із водою відноситься у місце де воно стоїть завжди і цикл виконано. Це був приклад екстравертного мислення. Інтровертне мислення, буде направлене на те як спроектувати саму криницю, щоб мати змогу діставати воду, не покидаючи межі подвір’я власного дому.

Екстравертна інтуїція це відстеження варіантів. Я думаю цей вектор мислення, напевно забезпечував нашим далеким предкам спосіб виживання. Так як сховавшись у кущі, людина фіксує різні варіанти куди вона може переміститися, якщо появиться небезпека для її життя. Також цим аспектом вона вирішувала як діяти і куди мігрувати, якщо їжі ставало недостатньо для виживання, це досить важливий аспект так як він завжди працює над альтернативою і новими шляхами. Ця робота здається марною коли людям живеться добре, але коли стає жити погано, альтернативний шлях стає досить привабливим варіантом на який хочеться перейти. Продовженням екстравертної інтуїції є інтровертна інтуїція, яка перебирає варіантами із врахуванням розвитку цих подій. Суть в тому, а що якщо певна новинка відбулася, що з цим зміниться, як це вплине на розстановку, яка була, яке життя буде і чи варто це робити, щоб отримати в майбутньому ось таке.

Екстравертна сенсорика це об’єктне мислення яке направлене на сам об’єкт і його місце знаходження. Це мислення за типом речі на своїх місцях. Я вважаю що це певне мислення зображенням, за зовнішністю, при цьому тонкі характеристики об’єкта виділяє якраз інтровертна сенсорика. Саме вона уже розглядає характеристики об’єкта як такого.

Тобто інтровертне мислення це мислення побудоване на оцінці екстравертного.