Ашанія
2023-03-15 22:25:35
Оптимістка під розвалинами втрат
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Хей, піпл! Ви мене ще не забули часом? Важко триматися на межі, коли ідуть один за одним рідні і близькі. Сказати чесно, не можу поки оговтатись, похорон за похороном, сил не маю... За останні два місяці сталося от що: тато помер від раку крові, два брати на фронті в Бахмуті загинули, сестра загинула з дітьми під обстрілами, тікаючи від війни з Харківської області, у доньки нервові розлади (в умовах війни це ніби нормально, принаймні лікарі в цьому запевняють). Їде дах, це правда, скрізь потрібна моя моральна допомога, але я сама зараз її потребую. Додалися тривоги по 5 разів на добу, вже рік ми спимо за розкладом, один спить, інший чергує, хоча сказати "спимо" це умовно, бо я вже рік не відключаюся уві сні... Не знаю, як витримати, наче минулий рік був легшим в цьому плані. Сил немає, правда. Про те, що я вже декілька місяців не пишу нічого зовсім, я мовчу. Для того, щоб писати, хоча б рідні мають бути живими, а я не вилізаю із цвинтарів. Не знаю як воно буде, але може хтось зможе розтормошити мене. Будьте здорові і живі.