1. Кохання, воно пахне домом.
В неї було багато резинок для волосся які вона носила на руці, замість браслетів. А ще вона мала маленький блокнот і ручку, які часто перев'язувала тими самими резинками на руці.
-так зручніше його діставати за нагоди. Говорила вона, а нагода в неї траплялася часто. Особливо коли ми їхали до моря .
Я дивився на їх волосся кольору щойно дозрівшої пшениці. Воно колосилось по всій голові, торкаючи лопаток лоскотоло спину і танцювало з вітром. Налите сонцем волосся було таке мякеньке і завжди пахло домом. Так, тим самим батьківським домом: свіжим хлібом з медом і молоком. А коли вітер роздував його ще дужче то доносились нотки трав. Я завжди любив цей запах, він повертав мене в ті часи, які вже не будуть моїми, але я точно можу повернутися туди в пам'яті.
Поки я дивився на їх волосся, що гралось із вітром і бризками. Вона писала. Вона завжди щось писала. І де ті ідеї брались? Писала про море, про нас, про мене і про себе. Робила замальовки. А я просто дивився і думав: "кохання. Воно пахне домом".
-так зручніше його діставати за нагоди. Говорила вона, а нагода в неї траплялася часто. Особливо коли ми їхали до моря .
Я дивився на їх волосся кольору щойно дозрівшої пшениці. Воно колосилось по всій голові, торкаючи лопаток лоскотоло спину і танцювало з вітром. Налите сонцем волосся було таке мякеньке і завжди пахло домом. Так, тим самим батьківським домом: свіжим хлібом з медом і молоком. А коли вітер роздував його ще дужче то доносились нотки трав. Я завжди любив цей запах, він повертав мене в ті часи, які вже не будуть моїми, але я точно можу повернутися туди в пам'яті.
Поки я дивився на їх волосся, що гралось із вітром і бризками. Вона писала. Вона завжди щось писала. І де ті ідеї брались? Писала про море, про нас, про мене і про себе. Робила замальовки. А я просто дивився і думав: "кохання. Воно пахне домом".
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)