Марина – молода київська дівчина. Вона працює менеджеркою в супермаркеті, живе сама в невеличкій квартирі. Вона гарна, розумна і весела, навіть трохи цинічна. У неї була пара спроб збудувати стосунки, але не склалося, наразі вона сама.

Ця історія починається пізнього суботнього ранку. У Марини немає планів на сьогодні, тож вона вимкнула з вечора будильник і спала, доки сама не прокинулась. Вона встає, протирає очі і йде вмиватися. Але у ванній кімнаті вона чує незвичний звук крапель, які падають десь в кутку зі стояками водогону. Марина дивиться на стелю, де вже розповзлася чимала мокра пляма. У сусідів згори щось протекло! Вона зойкає, накидає короткий білий халатик на голе тіло і, як є, босоніж, чимдуж біжить до сходів нагору, на бігу запинаючи халатик та зав'язуючи пояс.

Переступаючи з ноги на ногу і нервово позіхаючи, Марина дзвонить у двері сусідів. Вони довго не відчиняють. Вона дзвонить знов, довше. Врешті двері відчиняються. На порозі стоїть заспаний хлопець приблизно її віку, у недбало начеплених чорних спортивних штанях. Схоже, що вона його розбудила.

"Пробачте! – швидко каже Марина. – Але ви мене заливаєте! У вас щось зі стояками в ванній!" Хлопець кліпає очима. "Стояками?.." – перепитує він. Схоже, він ще не зовсім прокинувся. "В ванній! – повторює Марина. – Скоріш, я вам покажу!" Вона забігає до квартири і тягне хлопця за собою до ванної, він ледь встигає причинити вхідні двері.

Під їхніми босими ногами хлюпає велика калюжа. З лічильника на стояку біжить тоненька цівочка.

"От халепа!" – бурчить хлопець, підтягує штани, чалапає по калюжі до стояків і намагається перекрити водяний кран. Краном давно не користувалися, тож він не піддається. Хлопець напружує всі сили. Марина замиловується, як гарно перекочуються міцні м'язи на його плечах та спині. Кран врешті повертається, цівочка вщухає.

"От халепа... – повторює хлопець. – Я викличу сантехніка на завтра. Пробачте. Я вас сильно залив? Я оплачу ремонт".

"Не беріть в голову, – маше рукою Марина. – Зовсім трошки, само висохне. Ми вчасно це помітили".

"Ну... гаразд. Ще раз пробачте. Я тут зараз все витру..."

"Давайте я допоможу!" – несподівано для неї самої виривається у Марини.

"Та не треба..."

"Давайте-давайте! Удвох швидше!"

Марина розуміє, що дуже хоче познайомитися з цим хлопцем ближче.

Він витягає з-під ванни ганчірки, і вони починають збираючи з підлоги калюжу. Марина спочатку просто нахиляється до підлоги, але її халатик задирається аж на талію, заголивши всю нижню частину, тож вона швидко присідає і далі витирає підлогу так.

"Кидай...те все у ванну, я потім приберу, – каже хлопець і дивиться на Марину. – Дякую вам, дуже дякую. Давайте я вас хоч кавою пригощу".

"Кава – це просто чудово! – радіє Марина. – Я ж навіть вмитися не встигла, не те що кави зварити. На кухню?"

"Ага..."

"Як вас звати?" – питає Марина. "Віталь". "А я Марина. Дуже приємно".

Віталь дістає кавоварку, витягає з шафки банку кави. Марина милується ним ззаду. Їй дуже подобаються його економні точні рухи, те, як у нього все зручно розставлено на столі... Вона роздивляється кухню. Планування таке саме, як у неї, такі самі типові шпалери та лінолеум. Маленький холодильник, невеличка шафка, електроплитка на дві конфорки... Столик з двома табуретками... Схоже, що Віталь живе сам і навіть не планує з кимось ділити свою квартирку.

Він ставить каву на плиту і дістає з холодильника молоко. Марина нишком зазирає йому через плече. Холодильник майже порожній. Ага, він майже не готує сам...

Вона підтягає халатик і сідає у кутку, опершись спиною о стіну. Дерев'яна табуретка приємно холодить сідниці.

Віталь ніяково повертається до неї. Він не знає, куди дівати руки та що сказати. Врешті знизує плечима. "Пробачте, Марино, я все ще не прокинувся. Пізно ліг вчора. Зазвичай по суботах я встаю вже під вечір..."

"Кава має допомогти, – серйозно каже Марина і позіхає. – Я на це сподіваюся".

Віталь виставляє на стіл дві великі чашки, високу коричневу та широку помаранчеву, і розливає ароматну паруючу каву. Марина бере помаранчеву.

"Цукру немає, пробачте. І до кави теж нічого, на жаль. Я не чекав гостей, – винувато усміхається він. – Але кава принаймні добра, і її багато".

"Та я й сама п'ю без цукру, – каже Марина, робить перший ковток. Кава справді добра. – По-спартанськи тут у вас".

"Мені небагато треба". Віталь сідає напроти неї. Марина витягує ноги під столиком і натикається на ноги Віталя. Вона начебто випадково ставить стопи на його ноги і ворушить пальцями. Віталь вражено піднімає на неї очі, але нічого не каже.

"Знаєте... знаєш що, давай на ти, – Марина відсьорбує каву. – Я гадаю, ми вже досить знайомі для цього".

"Згода".

Вони мовчки п’ють каву. Марина нахиляє голову набік, її волосся гарно спадає на плече. Вона забирається пальцями ніг у штанини Віталя. Віталь посміхається, але знов нічого не каже.

"Ти живеш сам?" – "Ага. А ти?" – "Я теж. Не уявляю, як в такій маленькій квартирі можна жити удвох. Ми б постійно сиділи на головах одне у одного".

Вони одночасно уявляють, як сидять на головах одне у одного. У Марини стає тепло і лоскотно внизу живота, у Віталя робиться ерекція. Вони перезираються і червоніють.

"Точно, – каже Віталь. – Ну хіба що ми б тихо сиділи по кутках і не рухалися".

Марина сміється. "А ти сидиш у кутку?" – "Ну... мабуть. Я ж програміст". – "О, клас! Ви, програмісти, такі дивні та цікаві!" – "А де ти нас бачила?" – "У нас в супермаркеті сидять двоє". – "В супермаркеті? Я б не зміг. Надто багато людей".

"А можна подивитися на твою кімнату?" – Марині цікаво дізнатися про Віталя все-все. До того ж їй набридло сидіти. В тілі піднімається збудження, хочеться рухатися.

"Ну... давай. Тільки у мене не прибрано". – "Та фігня! От побачиш, який у мене бардак..."

Марина розуміє, що сказала "от побачиш", а не "побачив би". Подумки вона вже запросила Віталя до себе додому.

З чашками в руках вони переходять до кімнати. Марина ніколи не бачила такої обстановки. Кімната світла та майже порожня (не те що її власна). Комодик в одному кутку, матрац з розібраною постіллю на полу в іншому. Столик біля вікна, а от на столику якесь технічне диво – великий ноутбук з підключеними до нього двома ще більшими дисплеями, клавіатура та мишка світяться вогнями, біля столика надзручне робоче крісло...

Марина озирається. Стіни вкриті якимись ребристими панелями. Вона мацає найближчу рукою. Поролон.

"Це гасники відлуння, як у студіях звукозапису, – пояснює Віталь. – Я не люблю, коли в кімнаті гулко, вона тоді наче нежила".

Між поролоновими панелями висять кілька великих постерів з гарними оголеними дівчатами у привабливих позах. Марина придивляється. Віталь перехоплює її погляд і червоніє. "Ну, розумієш... Я ж таки чоловік..."

"Клас! – сміється Марина. Їй легко та весело. – Справжнє кублище дикого холостяка! Ніколи в такому не бувала. А дівчата гарні. Оця от, диви, трохи схожа на мене!" Вона підбігає до постера, стає поруч на носочки і зводить над головою руки, копіюючи позу з фото. Її халатик злітає аж під пахви, оголюючи все від талії і нижче, і ледь не розв'язується. Віталій червоніє, але не відводить погляду. Марина дуже йому подобається.

Марина зачіпає столик, той хилитається, і комп'ютер прокидається зі сплячого режиму. На одному екрані якийсь код, на другому якісь діаграми, а от на найбільшому, на повний екран – порно-відео на паузі. Молода пара ніжно обіймається та цілується, лежачи у ліжку. Віталь ще більше червоніє. "Я... ну це..." Його ерекція сильно відстовбурчує штани зсередини. Марина повертається і торкається його грудей долонею, затримується на секунду. Їй не хочеться від нього відриватися.

"Не хвилюйся, ну правда! Знаєш, жінки теж дивляться порно. Здається, у нас схожі смаки..."

Вона нахиляється до екрана, спирається ліктями на столик. Халатик знов оголює її сідниці. "Та ну вже..." – думає вона, розв'язує пояс і розпинає халатик. Знімає відео з паузи. Пара з подихами глибоко цілується, потім чоловік повільно входить в жінку, вона стогне. Так, їй таке подобається! Вона відчуває, що вже вся змокріла знизу.

Марина випрямляється і повертається від екрану до Віталя. Халатик злітає з її плечей і падає на підлогу, вона не намагається його підхопити. Гола, збуджена, з набухлими та затверділими сосками, вона робить крок наперед, обіймає Віталя за шию і цілує в губи. Він завмирає на мить і відповідає на поцілунок, кладе долоні їй на стегна, несміливо гладить по спині, міцно притискає її до себе... Марина стогне від щастя, і її стогін зливається зі стогоном жінки з відео.

Вона опускає руки і стягує штани зі стегон Віталя. Його великий твердий член виривається на волю і упирається в її живіт. Віталь зітхає, переступає ногами і скидає штани на підлогу. Повністю голі, вони міцно обіймаються і довго-довго цілуються, гладячи одне одного по плечах, спинах та стегнах. Пара з відео зітхає та стогне все гучніше та частіше.

Марина вже прикидає, як би зручніше підняти ногу та надітися на член Віталя, як він зненацька завмирає і різко видихає. Член пульсує і заливає весь низ живота Марини спермою, яка починає повільно стікати їй на стегна.

"Ну от..." – розчаровано каже Віталь, але Марина затуляє йому рота поцілунком. "Не хвилюйся, – шепче вона. – Я певна, що у тебе скоро знайдеться ще!"

Вона швидко, як може, збирає у жменьку сперму зі свого живота та стегон. Піднімає її до свого обличчя, нюхає. "Ммм!.." – і старанно випиває-злизує всю сперму. Ковтає її і хитро дивиться на Віталя. "Ой..." – каже він і зненацька припадає до її губ в глибокому поцілунку. Вперше в житті він відчуває смак власної сперми. "Ой..." – думає Марина.

Вони відриваються одне від одного. "Ти шалена..." – шепоче Віталь. "А ти дуже, дуже класний! – радісно каже Марина, потім хихикає. – І сперма у тебе смачна! Йдемо на матрац!" Вона відчуває себе дуже піднесено і несподівано впевнено. У неї раніше вже було троє чоловіків, але ні з ким їй не було так легко і вільно. Вона готова на ризиковані експерименти! Цікаво, а як Віталь?

"У тебе давно була якась дівчина?" – питає вона, коли вони влаштувались на матраці та почали пестити одне одного. "Давно, – зітхає Віталь. – Ніколи, якщо правда". – "Ой! То я у тебе перша?" – "Ну так..." – "Тоді давай зробимо все так, щоб було що запам'ятати на все життя!"

"Ось, давай для початку... – Марина бере руку Віталя і кладе себе між стегнами, пальцями на щілинку. – Ти вже перший раз кінчив, давай зрівняємо рахунок. Відчуваєш клітор під своїми пальцями? Так, це він. Обережно погладь... Ахххх... Так... Потереби його... Тааак, таааак!.. Швидше... Ааа... Не зупиняйся..." Її зводить короткою судомою, вона скрикує від першого оргазму.

Марина переводить подих, вдячно притискається до Віталя. "Як ти це зробив... У тебе талант!" Вона відчуває, що його член знов затвердів. Обережно охоплює його долонькою. "Який великий... Увійди в мене..." Вона лягає на спину, розкинувши ноги. Віталь нависає згори і незграбно тицяє членом в її проміжність. Вона допомагає йому рукою, і член з тихим хлюпанням входить в неї. Марина стогне. "О, він справді великий..." – "Яка ти там м'яка та ніжна..." – здивовано шепоче Віталь. "Чого ти спираєшся на руки? Лягай на мене!" – "Боюся розчавити". – "Не бійся, не розчавиш. Лягай, придави мене, я так люблю! Оххх, так!"

Вона охоплює Віталя ногами та руками. Віталь починає рухатися в ній, спочатку обережно, далі все рішучіше, швидше та глибше. На відео жінка кричить в оргазмі, і ролик закінчується. А Марина тільки починає скрикувати від кожного поштовху Віталя.

Марина кричить, міцно прижимається до Віталя, її пальці на руках та ногах скрючуються в судомі. Він коротко стогне, його член пульсує в ній. Вони потроху розслабляються, видихають, Віталь злізає з неї і лягає поруч. Повітря холодить їхні розпалені тіла. Вони повертають голови, цілуються. "Як класно, як чарівно... – каже Марина. – У тебе точно талант". – "Хто ж знав, – сміється Віталь. – Як з тобою приємно... Взагалі не так, як я уявляв. Настільки краще..."

Вони ще лежать, обіймаючись. Потім Марина каже: "А тепер я хочу так..." – стає навколішки, нахиляється до бедер Віталя і обережно бере до губ головку члена. Відчуває, як він набухає та твердіє, насажується на нього ротом, прилаштовується, пропускає в горлянку, починає рухатися. Вона майже впадає в транс і ледь не пропускає момент, коли член пульсує у неї в роті. Марина відпускає його і знов вкладається поруч з Віталем, обіймає його за груди. "Тобі сподобалося?" Віталь трошки запоморочений. "Так... Не знаю... Треба ще спробувати, порівняти..." – "Програміст! – сміється Марина. – Тоді знай: мені дуже подобається, і я хочу робити тобі мінет так часто, як у нас буде виходити".

Вона знов ловить себе на думці, що подумки вже живе разом з Віталем. А він? А він не заперечує.

Вони встають з матраца. Постіль геть збита і мокра від їхнього поту. Вони обіймаються. "Треба прийняти душ, – каже Віталь. – Ми з тобою всі пропахли спермою і твоїми соками. Тьху, у мене ж вода перекрита..." – "Йдемо до мене!" – каже Марина. Віталь натягує штани, плутається в штанинах, ледь не падає. Марина просто піднімає з підлоги халатик. "Що, так гола і підеш?" – "Ага!" – "А як хто побачить?" – "Сподіваюсь, їм сподобається!"

Вони щасливі і трошки запаморочені.

У квартирі Марини Віталь роздивляється так само, як до того Марина у нього. "Кубло молодої шаленої жінки!" – сміється він. У Марини більше меблів і менше вільного місця, всюди лежать купки одягу, книжки, прикраси, на розібраній постілі валяється плюшевий ведмедик. "Ну так, – посміхається Марина. – Досі я спала з ведмедиком..." Вони обіймаються й цілуються. "Давай у душ", – каже вона.

У ванній кімнаті всі полички і частина підлоги заставлені баночками, флаконами з кремами, і тільки жінки знають з чим ще. Віталь з Мариною разом залізають під душ і довго стоять під гарячими струменями, то намилюючи і змиваючи одне одного, то обіймаючись та цілуючись... Обидва знову збуджуються. Віталь пробує увійти до Марини просто під душем, але вона призупиняє його. "Зажди, у мене є краща ідея... Ні, дві ідеї!" Від думки про другу ідею вона шалено збуджується.

"Дивись, як я це роблю". Марина швидко вилізає з ванни і сідає на унітаз. "Ні, не це! – сміється вона. – А те, що зараз..." Поки Віталь вибирається з ванни і витирається її великим рушником, вона зливає воду і повертається до ванни. Швидко вимиває піхву і між сідницями, потім скручує з душа насадку. Ставить одну ногу на край ванни і обережно проштовхує шланг душа собі в анус. Підкручує крани і завмирає, нахилившись, повільно та глибоко дихаючи. Віталь з подивом бачить, як її живіт потроху надимається та округляється. У нього несподівано знов піднімається член. "От блін! – каже він. – Ніколи не думав, що у мене такий кінк!"

Марина вичікує ще кілька секунд, потім з коротким стогоном висмикує шланг. З ануса б'є вода, спочатку темна, потім вона світлішає. Марина важко дихає, мне спадаючий живіт. З ануса вихлюпується ще трохи води, і все. Марина вимиває сідниці й ноги, вимикає воду, вилізає, витирається. "Отак, – каже вона, – тепер я там повністю чиста". – "Ти хочеш?.." – "Так, – каже Марина. – Так. Пішли на кровать".

В кімнаті вони знов обіймаються та цілуються. Марина відчуває своїм животом твердість члена Віталя. "Який ти невтомний! – мружиться вона. – Як мені з тобою пощастило!" Скидає з ліжка ведмедика. "Пробач, зараз тут буде інший ведмідь..." Риється в ящику, дістає великий флакон і дає Віталю. "Ну, ведмедю, твій вихід!"

Вона стає на ліжку в колінно-локтьову позу, головою на подушку, сідницями до Віталія. Він робить крок до неї і влучає членом просто у вхід ануса. "Ідеальна висота! – регочуть вони. – Розробники ліжка щось знали..." – "Гаразд, – каже Марина. – Тепер хлюпни на пальці трохи смазки і добре змаж мені анус, зовні і зсередини..." Вона зітхає і починає постогнувати, коли Віталь спочатку рясно змащує їй між сідницями, потім вводить в анус один палець, рухає ним, додає другий, додає смазки... "Ооо, – стогне Марина, – увійди, увійди!" Віталь ще змащує член, пристроюється, натискає... і, продавивши перший спротив, провалюється вглиб Марини. Та скрикує.

Насправді Марина ще ніколи не займалася анальним сексом. Але сьогодні вона хоче спробувати все! "Не зупиняйся!" – благає вона. Віталь рухається в ній швидко та глибоко. Це відчувається зовсім не так, як в піхві. Віталю тісніше, Марині спочатку трохи боляче та пекуче, але вона розслабляється, і її накриває хвилями насолоди. "Ще... ще..." – стогне вона і кричить в оргазмі.

Ще два оргазми накривають її, доки Віталь випускає сперму в її пряму кишку.

Вона лежить лицем в подушку, виснажена, і тяжко віддихає. Віталь сходив до ванни, помився, сідає поруч, гладить її по спині від шиї до сідниць. Відчуває, як вона розслабляється і ледь не розтікається під його долонею. "Це мені з тобою пощастило, – серйозно каже він. – Дуже, дуже пощастило. Шалена..." Вона тільки зітхає.

"А яка була друга ідея? – жадібно питає він, коли вона трохи відпочила і перевернулася на спину. – Тільки я, мабуть, ще раз сьогодні більше не зможу..." Марина сміється, підтягує його до себе і ніжно цілує у м'який обвислий член. "Відпочивай, малий, – каже вона. – Тепер, коханий, мені потрібна твоя сильна рука..." Коханий. Вона вперше назвала його "коханий". "Так, кохана! – Віталій щасливо посміхається. – Що мені нею зробити?" – "Бери смазку".

Марина видихає, лягає на спину і широко розкидає ноги. Їй трохи лячно, але й вона дуже збуджена. Вона ще ніколи такого не робила, і не знає, як воно буде. Але робить вигляд, що повністю впевнена в усьому. "Хлюпни на пальці. Вводь мені у піхву..." Віталь обережно рухає одним пальцем. Піхва Марини розтягнена після сексу, тож одного пальця замало, і він додає другий, трохи згодом – третій. Марина стогне. Їй приємно, вона збуджується, вона не думала, що може збудитися ще сильніше... "Додай ще!" – стогне вона. "Ще?" – перепитує Віталь. Він врешті зрозумів, що вона задумала. "Ще! Ааа..." – кричить Марина і напружується в оргазмі, стискаючи піхвою пальці Віталя. "Ааах... Ще, додавай ще... І потім вводь всю руку!"

Віталь рухає в ній чотирма пальцями, Марина скрикує і здригається. "Всю? – перепитує він. – Ти бачила, які у мене кулаки?" – "Тааак! – кричить Марина. – Ааа! Вводь, вводь все!" Віталь доливає ще смазки, збирає пальці докупи, натискає... І раптом опиняється всередині до самого зап'ястя. Марину трясе, вона вже не кричить, а виє. "Ще! Ще! – кричить вона. – І не зуп... не зупиняйся... ааа!.. доки я ще буду в змозі кінчати!.." Віталь починає рухати рукою. Він теж шалено збуджений від того, як його кохана жінка кричить та плаче від щастя в його руках.

Марина не розуміє, скільки це тривало. Це були хвилі, фонтани безперервної насолоди, одна за одною, безкінечно... Але все врешті закінчується. Вона обережно ворушиться і здригається від відголоску оргазму. Між ногами ниє, але й це приємно. Марина лягає зручніше. З кухні приходить Віталь з кружною, підводить Марину за плечі, дає напитися. Вона тільки тепер помічає, як пересохло у неї в горлянці. "Скільки... скільки це тривало?" – питає вона. Віталь розминає кисть руки, кривиться. "Шалена... Майже годину. А оргазми я не рахував".

Вони лягають поруч і ніжно обіймаються. За вікном вечоріє. "Знаєш, – каже Віталь, – я взагалі не планував весь день кохатися з чарівною шаленою жінкою". – "Я, знаєш, теж не планувала! – сміється Марина. – То був бомбезний спонтанний перформанс!" – "Шалена... У тебе нема планів на завтра?" – "Ні. А у тебе?" – "Я теж вільний". – "Вже зайнятий!" Вони посміхаються, цілуються і повільно засинають в обіймах одне одного.

Попереду у них ще багато, дуже багато шалено щасливих днів.