Книги
Всі
Вірші
Всі
Поема коханню
Пишу ці строки в пізній вже годині,
Давно затухли гасла за вікном,
В душі так холодно, як, в принципі, і нині
Було і рік назад, та вже давно пройшло...
Плещали зливи за вікном моєї хати,
Так само бійко, як і сльози вниз
Летіли ураганами й цунамі,
На плитку, в час одної із тих криз.
Летіли гулко й падали додолу,
Хотіли, було, розвести мости,
Та серце ранене до тебе більше льнуло,
Хотіло бути вартим твоєї душі.
Твоя душа, натомість, запирала браму,
Так само часто, як лили дощі,
І плакала я, згадуючи маму:
"Не йди, кохана, в кліщі ті дурні,
Повір мені, малече неслухняно,
Я виростила в серці океан,
Плекаючи з маленького леману,
Він виріс, хоч і танув на очах.
Ти будеш в домі, як той пес, прип'ята,
Благатимеш: Богине, поможи,
Та вчути тебе, доню, зможе тільки рана
На тій розквашеній у м'ясо вже душі"
Слова родини стали гулким плясом,
В душі дитини зверглися світи
"Кохай", "О ні, не смій, тай буде іще фарсу", -
Казали ті незжерливі кати...
І серце враз у неї перестало битись,
Покрилось інієм, примерзло до хребта,
Бо так хотіла віри, жити разом,
А вийшла та іронія життя...
8
2
220
Истинный Бред
Ты уйдешь, а я останусь...
Ну надо же, бывают и такие чудеса...
И наше вечное: "Клянусь,
Я навсегда с тобой, к ногам твоим пущу атлантов парус", -
Останется в пучине дней, мой дорогой, прощай.
Прощаю даже я,
Хоть поклялась избрать себя на перекрестке выбора немого.
И бережно храня,
Оставлю в сердце полку с надписью "любя" пустой... Испорченной когда-то лишь тобою.
[Какими бы не были события, и какой бы выбор перед вами не стоял... Будьте эгоистами, всегда выбирайте себя!]
1
0
110
Красота бытия
Красиво солнце и цветы,
Красивый я, и, может, ты
Но взор твой застелён другим -
Ты был мой мир... Я был один.
"Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась", -
А я сидел, и ждал когда
На сердце оживет весна.
Сидел я год, увяла осень
Зимою намело снега,
А я всё ждал, сквозь злую проседь
Я ждал и верил, лишь в тебя...
Сейчас глаза сияют солнцем,
В груди распущены цветы.
А в голове всё та же осень,
Всё то же "я", ни разу "мы".
2
0
102
