Ametyst Li
@Ametyst_Li
Корисно плакати під дощем: ніхто не дізнається - дощ чи сльози ллються по твоєму обличчю?
Книги Всі
Вірші Всі
Поема коханню
Пишу ці строки в пізній вже годині, Давно затухли гасла за вікном, В душі так холодно, як, в принципі, і нині Було і рік назад, та вже давно пройшло... Плещали зливи за вікном моєї хати, Так само бійко, як і сльози вниз Летіли ураганами й цунамі, На плитку, в час одної із тих криз. Летіли гулко й падали додолу, Хотіли, було, розвести мости, Та серце ранене до тебе більше льнуло, Хотіло бути вартим твоєї душі. Твоя душа, натомість, запирала браму, Так само часто, як лили дощі, І плакала я, згадуючи маму: "Не йди, кохана, в кліщі ті дурні, Повір мені, малече неслухняно, Я виростила в серці океан, Плекаючи з маленького леману, Він виріс, хоч і танув на очах. Ти будеш в домі, як той пес, прип'ята, Благатимеш: Богине, поможи, Та вчути тебе, доню, зможе тільки рана На тій розквашеній у м'ясо вже душі" Слова родини стали гулким плясом, В душі дитини зверглися світи "Кохай", "О ні, не смій, тай буде іще фарсу", - Казали ті незжерливі кати... І серце враз у неї перестало битись, Покрилось інієм, примерзло до хребта, Бо так хотіла віри, жити разом, А вийшла та іронія життя...
8
2
216
Истинный Бред
Ты уйдешь, а я останусь... Ну надо же, бывают и такие чудеса... И наше вечное: "Клянусь, Я навсегда с тобой, к ногам твоим пущу атлантов парус", - Останется в пучине дней, мой дорогой, прощай. Прощаю даже я, Хоть поклялась избрать себя на перекрестке выбора немого. И бережно храня, Оставлю в сердце полку с надписью "любя" пустой... Испорченной когда-то лишь тобою. [Какими бы не были события, и какой бы выбор перед вами не стоял... Будьте эгоистами, всегда выбирайте себя!]
1
0
105
Красота бытия
Красиво солнце и цветы, Красивый я, и, может, ты Но взор твой застелён другим - Ты был мой мир... Я был один. "Вечор, ты помнишь, вьюга злилась, На мутном небе мгла носилась", - А я сидел, и ждал когда На сердце оживет весна. Сидел я год, увяла осень Зимою намело снега, А я всё ждал, сквозь злую проседь Я ждал и верил, лишь в тебя... Сейчас глаза сияют солнцем, В груди распущены цветы. А в голове всё та же осень, Всё то же "я", ни разу "мы".
2
0
98