2022

Настасья Кардифф

Нет сил видеть ту боль, Что чувствуют братья мои. Ты - не король, ты - полный ноль И приспешники тоже твои. Посрамил свой народ, Заставил в оковах жить, Создал бездушный сброд, Который не сможем простить. И никем не будет забыто Злодеяние суки сынка. Сердце на осколки разбито На долгие годы… века… Ты отнял смех у детей, Счастливые вздохи влюбленных. В самый страшный из всех февралей Обрученных обратил в обреченных. Ты - не Адольф, не Бонапарт, Лишь обезумевший шут, Оглупевший, старый бастард. Мои братья руками порвут Твоих железных драконов И мясных куколок Вуду. На каждый из трехцветных шевронов Найдется у нас по сосуду.

2023-10-08 13:08:16

2

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1758

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11204