2020
Прожигая каждый из дней, Течет гобелен серых людей Узкими нитями в сточные канавы Вашей прогнившей державы. Ведущие лица вещают с экранов Для тупых живых истуканов, Зомбируя детей, стариков, молодежь. Ведь легче верить в абсурдную ложь. Вы не живые - вы существуете. На лысине мира уныло дрейфуете, Не роняя смартфоны из рук. И уже каждый из вас близорук. Проще вестись на пропаганды, Зря рвать за Родину гланды, Не принимая истины и суждения, Боясь своего отражения. Легче лизать политиканов обманы, Набивающих жадно карманы. Бесполезный дикий глупый скот. Любого возьми - душевный банкрот. Вы сломанные, злые, забитые, С правильной дороги сбитые, Приученные с детства выживать, Во славу короля невинных убивать. Я в чудеса не верю! Пока поклоняетесь зверю, Государство будет сгорать, А вы чинных дельцов содержать. Впереди одна нищета, Безысходность и тошнота От забот бумажных властей, Настроивших лишь пропастей. Вы не дождетесь просвета, Ваша соната пропета. Нет будущего: одна пустота, От рождения до смерти - тюрьма.
2023-10-08 13:17:32
2
0
Інші поети
11:11
@light_blue
Red
@R_e_d_
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6211
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5189