Віталій Босий

2025-04-20 19:20:01

20.04.25

Думки вголос

Я почав палити наприкінці 2021-го року по відомим причинам, та й не тільки. На початку війни я пройшов череду втрат та розчарувань і надалі вже не міг бути спокійним без нікотину. Я був щасливим, коли бачив в себе в кишені пачку цигарок, добре якщо я йшов десь в лісі, де нікого не було. Я міг просто зупинитись витягнути одну, обов'язково понюхати її, як наче там якийсь першокласний тютюн, а не відходи виробництва, в перемішку з хімією. Але мені було байдуже, я витягував цигарку, нюхав її, підпалював. Цигарка хрустіла від вогню, птахи зойкали десь у лісі передаючи повідомлення один одному. Я сидів на дереві, що впало від вчорашньої бурі, махаючи ногами. Я був там, виходцем індустріального світу серед примітивної, але такої разючої величі природи. Темрява і світло дерев, що переливались, коли тінь приходила і йшла - гріли мої руки. Куртка просочувалась димом, мій мозок просочувався щастям, неначе я саме в тому місці, де й маю бути. Потім в мене почав з'являтись кашель і стало важче дихати. Я вирішив перейти на iqos і використовував його аж до 2025-го. Кожен мій день починався зі стіка, і закінчувався ним же. Я не міг пити каву без нікотину, я не міг працювати без нікотину, я не міг говорити без нікотину. Неначе це першіння в горлі та запах паленого сіна додавало фарб в кожен мій день. Я випалював себе як цигарку, бо знав що від цього залежить моє щастя, моя успішність на роботі і загалом настрій. Чим далі я палив, тим більше я хотів палити. Все це "більше" і "більше" добре позначалось на моїх близьких людях. Я зривався, ігнорував їх, ображав. Наче навмисно. І тоді я вирішив кинути. Через майже 3 роки тютюнового життя я вирішив кинути це. Спочатку розратованість загострилась, в голові свербіло так, неначе ти на піку агресії, потім затишшя. Перед бурею. Але вже іншою. В якийсь момент мозок вирішує сказати тобі - що все твоє життя марне без затяжки цигарки. Коли ти усвідомлюєш, що лише вбиваючи себе - ти був щасливий.. саме тут він розконсервовує твою апатію початку 2022-го року, коли ти був вже ледь не на повному дні і вирішив купити щастя в кредит. Щастя залишає мене як жінка, яка любила фатальність мого самознищення, але ніколи мене не хотіла. А вже коли ти відкриєш очі - отримуєш удар в серце.