поліська мавка

2023-01-13 12:24:02

сон

Думки вголос, Особисте

... сонце кілька разів намагалося пробитися крізь мою броню у вигляді ковдри. замість солов'я - будильник, який співає вже втретє, чи вп'яте.. не пам'ятаю. але прокидатися геть не хочеться, - попереду чекає рутина, як і всі попередні тижні. вимикаю телефон і перегортаюся на інший бік. позаду лунають тихі кроки. брязкіт, цокіт, тихе "бляха". подумки сміюся. за кілька хвилин відчуваю, як мою зведену броню хтось намагається пробити. м'який поцілунок у щоку, другий, третій.. потроху починаю здаватися. здалеку доноситься невимовно знайомий аромат.. це цікаво. примружую одне око. - сонце, годі спати.. тобі вже час збиратися на роботку.. починаю буркотіти, ця інформація аж ніяк не мотивує зустріти новий день з посмішкою. - а я тобі тут кавусі зробив, все як ти любиш - з молоком і двома ложками цукру. а ще тут є цукерки і бутербродик. прокидайся, сурочку.. не встигаю розплющити очі, як мене захоплюють міцні обійми. - люблю тебе, цьом. - і я тебе.. поцілунок з ароматом кави і присмаком шоколадних цукерок. достобіса солодко, здається, вмру від глюкози. розчиняюся у посмішці. - дякую, що зробив цей ранок менш сірим і буденним. а про себе думаю, "дякую, що зробив моє життя таким..." *7:38* щось дико кричить вже півгодини. незручне ліжко, тверда подушка. відкриваю очі і бачу лиш кляту, бридку стелю. довкола пусто і сумно. це був лиш сон...

194