Блог
Всі
замальовка літнього ранку (надихнулася обкладинкою та мелодією Bon Iver - Wash)
Різне
ми прокидаємося рано. щойно пролунали перші півні, з відчинених вікон пробивається холодний літній вітерець. світає..
першим з ліжка встаєш ти, одягаєш перше, що знайдеш на підлозі та йдеш на кухню. ну, як йдеш.. намагаєшся перебирати ногами, адже без краплі кофеїну твоє тіло не існує, а виживає. і тут я тебе повністю розумію.
поки застеляю ліжко та, врешті, знаходжу якусь стару, як світ, сорочку (твою, а як інакше?), з кухні долинає аромат свіжозмеленої кави.
чудовий запах, що прекрасно доповнює цей ранок.
виходжу на ґанок. морозно.. дерева покриті легким туманом. ступаю босоніж по ранковій росі, і ще більше занурююсь у цю атмосферу ніжності та невимушеності.
чую твої кроки, але вдаю, наче повністю занурена у себе. ти підходиш обережно, протягаєш горнятко кави та сигарету. ох, гугл, як зробити пропозицію у, буквально, майже польових умовах?
ти дивишся на мене хвилини дві, погляд ковзає згори донизу, і навпаки. незадоволено цокаєш, біжиш назад в кімнату... і повертаєшся з чимось, схожим на ковдру, і кавою для себе. окей, гугл, найближчі "палаци одружень", будь ласка.
закутуєш нас у псевдоковдру... дим сигарет сплітається з ранковим туманом, кава розливається теплом у кожну клітинку тіла, сонце все жвавіше сходить.. окей, гугл, як залишитися у цій миті назавжди?
2
60
Цікаве, Різне
Все, що ви прочитаєте далі, я просто гралася з автозаміною. І, як на мене, вийшло беззмістовно і змістовно водночас. Просто хочу це залишити тут.
Я завжди боялися замарати свій блокнот, адже він був їбаним популістом. Не знаю як це... Було б цікаво почути від мене дія цього порядку. І скільки я вже не так давно і успішно зареєструвалися, не хочу щоб ти розумів що я можу сказати. Адже я тобі скажу, що я ще ніколи не була *назва* "такоє проєбала золото". Знаєш, що найбільше вкурвило? І не треба забувати про те, що ти робиш мене таким щасливим власником... Я просто хочу, щоб мене жаліли. А я думала що сьогоднішній момент часу в Україні планують масово, норм. Тому-то й на мене не вийшло некрасіво, і не знаю як це було не до шостої години після того, що я ще раз пізніше тобі відпишу.
5
195
сон
Думки вголос, Особисте
... сонце кілька разів намагалося пробитися крізь мою броню у вигляді ковдри. замість солов'я - будильник, який співає вже втретє, чи вп'яте.. не пам'ятаю. але прокидатися геть не хочеться, - попереду чекає рутина, як і всі попередні тижні. вимикаю телефон і перегортаюся на інший бік. позаду лунають тихі кроки. брязкіт, цокіт, тихе "бляха". подумки сміюся. за кілька хвилин відчуваю, як мою зведену броню хтось намагається пробити. м'який поцілунок у щоку, другий, третій.. потроху починаю здаватися. здалеку доноситься невимовно знайомий аромат.. це цікаво. примружую одне око.
- сонце, годі спати.. тобі вже час збиратися на роботку..
починаю буркотіти, ця інформація аж ніяк не мотивує зустріти новий день з посмішкою.
- а я тобі тут кавусі зробив, все як ти любиш - з молоком і двома ложками цукру. а ще тут є цукерки і бутербродик. прокидайся, сурочку..
не встигаю розплющити очі, як мене захоплюють міцні обійми.
- люблю тебе, цьом.
- і я тебе..
поцілунок з ароматом кави і присмаком шоколадних цукерок. достобіса солодко, здається, вмру від глюкози. розчиняюся у посмішці.
- дякую, що зробив цей ранок менш сірим і буденним.
а про себе думаю, "дякую, що зробив моє життя таким..."
*7:38*
щось дико кричить вже півгодини. незручне ліжко, тверда подушка. відкриваю очі і бачу лиш кляту, бридку стелю. довкола пусто і сумно. це був лиш сон...
5
194
Книги
Всі
Вірші
Всі
війна
З дитинства живу у війні.
Я - солдат, загартований кров'ю.
І коли наближається бій,
Я тримаю холодну зброю.
Я тримаю холодним розум.
Тиша. Імпульс. Миттєвий постріл.
Ворог вражений, поки досить.
Моя оборона - гостра.
Моя оборона сталева й тривка.
Звір не проскочить. Ворог не пройде.
Здаля прилітає: "Коли закінчиться війна?"
Це питання болить і досі.
4
0
347
-
Б'ю тебе твоєю ж зброєю.
Що, подобається бути враженим?
Ти в крові стоїш на колінах, згорбившись.
Я сміюся розкотисто.
Вистріл.
Приємні враження.
2
0
223
віденський вальс
Наші руки сплітаються воєдино.
Обвиваю тебе, мов та виноградна лоза.
Нам залишилось разом, напевно, хвилини чотири.
Ми щасливі, хоч смуток як тінь прослиза.
Грає віденський вальс, його ноти бринять безупину,
проникають у кожну хвилину єства.
Я кохала тебе, та лиш ту половину,
що, на жаль, уже нежива.
Ми сміємося з долі, а очі наповнені болем.
Як зробили усе, що могли, то чому не згаса
той вогонь, що в танку запалили?
Розвивається попіл наш вітром - невимовна краса.
4
0
160
