"Емілі має мало друзів та й вони її  просто не розуміють.Вона хотіла уже йти додому,але помітила що у 9 класників зав'язалась суперечка і між них є Мікі, але Емі нічого не казала а просто хотіла пройти мимо, але ж тут її усі помітили і почали сміятись з ними й Мікіланджело.Вона просто проігноровала це і пішла.Перед нею став якийсь з учнів.
-Ей ти ж, як умирати навіть тут будеш тобі ніхто не допоможе.Ми думали, що Міко твій друг чи там він узагалі твій хлопець, але коли ми вирішили запитати у нього і запитати чи йому ти подобаєшся то він сказав що Звісно що ні!Просто йому тебе шкода от і ходить інколи з тобою!-усі почали сміятись а  він ні а просто стояв осторонь!
Емілі просто підійшла до здоровили і провернула трюк що колись тато навчив для само оборони.
Хлопець упав на коліна і вона просто пішла але хтось штовхнув її позаду і вона упала та роздерла коліно,знову сміх.Вона просто встала подивилась на усіх спопеляючим поглядом усі замовчали.Емі в останє подивилась на Мікі та на своє роздерте до крові коліно.По щоці покотилась сльоза і не через коліно чи приниження перед іншими її було боляче через те що вона довірилась йому і лише вустами вона сказала
-Пробач!-"
Рана на нозі не дозволяла Мікі забути усе.
Він підійшов і узяв її за руку.Емі подивилася на нього.
-Емі!Пробач,будь-ласка!-Емі посміхнулась,
-Все, добре!-Мікі стиснув її руку.Обличчя Емі посмутніло"Я точно запитаю у нього про те що сказав той хлопець!."-Емі не могла забути усе що відбулось.
-Емі!?-
-Розкажи, що сталося!-
-Просто!Мені дуже шкода!-
-О,боже!Просто розкажи!-
-Але ж!Гаразд!Я посперечався про те що...Ти мене..-і він замовк,
-Хм..Цікавий факт!Тільки усе ж до чого це усе ?-обличчя Емі змінилось але вона усе одно була засмучена."Грім припинився, а дощ став знову лагідним.Схоже наша чи моя напруга сричинила грім, а зараз мені якось спокійніше."
-Ну тут план задіяв Фор..Пояснити складно бо ж це типу перевірка-Міко дивився на землю.
-Цікавенько!А чому ж усе так ускладнювати?-Емі стенула плечима,а Мікі поглянув на неї.
-Тобто?-
-А запитати не можна?-
-Просто..-
-І у будь якому разі мені було боляче через сьогоднішній-вона зробила паузу-"Тест"-
-Пробач!-
-Ну а чому ж не зробити просто!Мікі ти мені подобаєшся!-Мікі був у шоці але він швидко опанував себе підійшов до Емілі нахилився і тихо на вухо прошепотів
-Пробач!-він зробив паузу-Але ти мені теж дуже подобаєшся!-Емі посміхнулась
-Ну от і все!Усе настільки просто!-
  Мікі обійняв Емі.
-Пробач і дякую!-
-Ти..-Емі хотіла щось сказати але її зупинив Мікі.Що поцілував її це було щось таке незвичне і водночас таке чарівне.Це був їх перший поцілунок.
-Ти просто знущоєшся?!-Емі просто закрила обличчя руками.
-Ні!Емі тепер ти моя і тільки моя і тепер я тебе не відпущу!-
-Ось від таких слів кров у жилах холоне.-
-Ти ж незлякаєшся і не утечеш якщо я знову тебе поцілую!-Він подивився на неї на те як вона ховається від нього закриваючись руками.Він засміявся.
-Емі годі ходімо додому-він забрав одну з її рук і помітив що вона почервоніла та ще й прикусила дуже мило нижню губу.Він узяв її за руку
-Пішли чи як?-Вона узялась за його руку та повільно пішла та  він не дуже поспішав.
   -Мікі?-
-Так моя леді?-
-А усе ж, як твої друзі завтра відреагують!-
-Мені тепер усе одно, бо ж у мене тепер є ти!-і він поцілував її у кінчик носика.А Емі примружила очі.
  Здається, що світ  набравав усе більших кольорів і усе яскравіших.

Сонце світить уже яскраво хоча годиник показує 7 ранку.Емілі йде до школи здається уже ніколи вона незабуде учорашній вечір.Вона замріялась чи то задумалась,незрозуміло.Але її  потривожив Мікі,вона налякалась адже непомітила як позаду неї хтось її обійняв за талію і поцілував у щічку
-Привіт!Як справи?-він засміявся адже її зіниці збільшились від переляку і одночасно здивування-Ти знову мене злякалась?-
-Ти що мене убити хочеш?-
-Ну ти що?-пара підходили до школи він тримав за руку Емі.Та зайшов на шкільне подвір'я,Емі  спробувала  забрати руку,але Мікі узявся крепше давши цим зрозуміти що він не відпустить.
-Для чого краще..-Мікі посміхнувся і поцілував Емі у носик.
-І чому ти так за це хвилюєшся?-
-Тому що потім у тебе  можуть бути проблеми!-
-Ну і чому ти так вирішила?Та й узагалі не хвилюйся!-
-Добре-Мікі цілує Емі в щічку,як раптом до нього підходить його найкращий друг Фор той самий що придумав Тест.
-Доброго дня!-він приязно  посміхнувся, але Емі  уже повернулась піщла і відійшовши повернулась  і сказала
-Бувай!-
-Хм,та вона гаряча,обережно а то ужалить!А чим я її не довподоби?-сказав по дорозі до класу Фор
-Ну та просто я розповів про усе!-
-Ти що!?-
-Я довіряю її!-
Уроки досить швидко минули Емі йшла             до-дому.
Знову та банда там,Мікі виходить уперед і підбігає до Емі,цілує у щічку
-Ходім до-дому!-
-Звісно,як пройшов день?!-
-Класно,а ти?-
-Теж усе добре!-Емі трималась за живіт і виглядала втомленою,але вона посміхалась.
-Точно?-Мікі нахилився так що його очі були нарівні з її.
-Я  в цьому впевнена,здається!-
-Тобто!?-
-Хм,просто трохи недобре себе почуваю.-вона пришвидчила ходу,але Міко узяв її за руку і обійняв.Вони просто стояли; руки Мікі ніжно тримали її за талію Емі тримала руки на його шиї.
-Емілі я тебе люблю!-Емі подивилась на нього його очі показували усе чого слова не змогли б передати.
   У серцях цих двох була спільне почуття любові. 
Мікі поцілував її, кожен раз коли він  цілував Емі,було  відчутя  ніби вони ставали єдиним цілим.
-А я тебе Мікі!-
-Ти тепер моя,і я тепер лиш твій!-Мікі посміхнувся