Стара Держава та Велике переселення

Близько 100 тис. років тому, на Континентусі пролунало слово. Із незрозумілого крику та лементу, що лунали від усіх людей склалося слово «Ехс», що означало «Земля». По перешийку із Зниклого Материка до Континентуса прийшов великий народ Ехсенійців. Ідучи по руці, породи якої сипалися від морських ударів, люди й не сподівалися побачити омріяне житло. Перед ними розкинулася долина між двома річками – Тайя та Хасі. Після тисячоліть поневірянь пустелями Зниклого Материка, ехсенійці осіли землеробами. Декілька десятків століть розвитку, дали Першим людям змогу скласти свої права та порядки на всій землі де вони панували, утворити першу державу на Континентусі. Із побуту ехсенійців нам мало чого відомо, але їхня Імперія тягнуася від Езурських Нижніх Бухт, аж до Далекого Берегу Орсинії. Доказом цього твердження, є сліди архітектури давнього періоду Початків на теренах цих країв.
Ехсенійська імперія існувала ІІІ-VІ століть, коли пала під Великим зледенінням. Народи країни почали тікати від лютих холодів. Східні ехсенійці декілька століть  кочували берегами сучасної Езурської Імперії і перейшовши Трансконтинентальний хребет осіли на теренах Аркану близько 10 тис. років тому. Передні ехсенійці чи ж Царські пішли Золотою серединою Континентуса, оминувши Езурські гори із заходу та пройшовши через Ізенвальський прохід, поселилися на території сучасного Тириса і дали початки народам дратерів. Західні ехсенійці оминули Великі гори Західним берегом,
пройшли Радестську пустку і почали робити поселення, де зараз стоїть Баренуд. Цей період історії зветься Великим переселенням, і тривав він близько 90 тис. років. Із 100 тис. року до ПВЛ і аж до 10 тис. року до ПВЛ.



Зародження Старих псевдодержав

Коли останні льодовики розтеклися під палючим сонцем Континентуса, 7 тис. років тому, народ Арканців подолав Довгі гори Ніберським проходом, і почав селитися в Акселі. Століття перебування за Великою природньою стіною дали своє, і у аксельців, що розселилися до берегів річки Альфи, з’явилися свої звичаї та мова, які різнилися із арканськими. Далі за річку Альфа, молодий Народ не йшов, адже стверджував, що за нею живуть Боги, котрі побороли Льодового дракона.

2 тисячі років по тому, на місці, де річка Арес впадає до річки Исис постало старезне місто Баль-та-Мер (Місто над водою), а всі ті поселення чи племена давніх Арканців об’єдналися довкола нового граду, утворивши Першу Арканську державу. В той же час, князем Еугорем було засноване місто Аксель і Аксельська держава.

Паралельно розвитку Арканців, на території Середзем’я Тириан, що очолював одне із племен Царських ехсенійців, побачив уві сні полум’я, котре ясно горіло на півночі. Коли вранці, Тириан прокинувся, над північним краєм неба здійнялася ясна зоря, що сіяла вдень разом із Сонцем. Не довго думаючи, вождь племені повів своїх людей назустріч долі. І на тому місці, де Тириан востаннє бачив комету, він звів город Драттесґаффен та заснував релігію Пломеня. Сотні племен, що оселилися по обом берегам Тайндера чи Армати увірували у священність та могутність сонця й підкорилися Тириану. З’явилася Дратерська держава.

Ті племена, що не визнали Культ сонця, пішли за Великі гори через Ізенвальський прохід, на краю якого, близько 5 тис. років тому заснували фортецю Ізен, біля якого розляглося місто Орсинктар. Після цієї події, орсинці (люди, що не вірять) люб'язно приймали усіх, хто не був вірним Пломеню і країні князя Тириана. Так з’явився ще один стовп Старого світу – Давня Орсинія.

А на далекому Півдні, у царстві пустель, кочові племена Східних ехсенійців, шо тинялися віками від одних кичер до інших, нарешті осіли у 5 тис. до ПВЛ між річками Рамма та Хасса. Тисячоліття потому, Східники звели частокіл навколо міста Раммахас і дуже швидко об’єдналася країна півночі – Раммахаська держава. І на цьому, Старий світ вважався сформованим.