ЭлеоНора
2018-05-04 19:10:04
Думки вголос
●○●○●○●○●○●
Жодні, навіть найважливіші екзамени не варті вашого життя.
●○●○●○●○●○●
Опинившись у стінах білої палати розумієш, що ти десь схибив. Винні не викладачі, які вимагають ледь не щодня щось писати/здавати, винні не батьки, адже вони хочуть якнайкраще, винні не оточуючі, яким насправді всерівно на тебе, а ти звертаєш на них увагу. Винен ти сам. Саме ти робив усе для того, аби твій організм/нервова система дали збій. Ти звертав увагу на те, що скаже друг знайомого твоєї подруги про твій зовнішній вигляд, ти аж надто розчаровувався від своїх поразок, ти надто багато проводив часу за підручниками, коли навіть твої батьки, які завжди вважали що ти не вчишся, кажуть тобі: "Та досить вже сидіти за тими підручниками. Піди хоча б свіжим повітрям подихай". Звісно ж, ти хотів як краще, але, чомусь, вийшло навпаки. І, одного прекрасного ранку, ти прокинешся від болю. Біль буде такою нестерпною, що ти її вже не зможеш просто проігнорувати, як це було вчора, тиждень чи місяць тому. І, о, чудо! Ти звернеш увагу на те, що щось не так!!! Далі ти підеш до лікаря і тобі назначать ряд обстежень, на які ти витратиш декілька днів. Після того тобі педіатр почесно вручить, УВАГА, НЕ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ ЧИ ЧЕРВОНИЙ ДИПЛОМ, а медичну карту з цілим списком хвороб. І лише коли ти зрозумієш, що "букет" твоїх діагнозів довший, ніж список покупок, який тобі зазвичай дає мама, почне працювати один з найважливіших органів усього твого організму - мозок! І, о, чудо, ти почнеш думати! Лише у цьому випадку ти зрозумієш, що жоден, навіть найважливіший екзамен не вартий ТВОГО ВЛАСНОГО ЖИТТЯ. І коли тобі почнуть "капати" на мозок, що ти не доздав якийсь там залік ти скажеш: "Коли мене на швидкій заберуть із серцевим нападом до лікарні, мені ваш залік не відіграватиме жодної ролі".
●○●○●○●○●○●
До чого я веду: бережіть і любіть себе та своє здоров'я. І хоч кілька тисяч нових нервових клітин народжуються щодня в “будинку” короткочасної пам’яті, та відновлюватись вони можуть лише за умови ведення здорового способу життя та відсутності емоційного стресу.