Блог
Всі
Думки вголос
Трішки фактів:
■ Ця дівчина (я) в далекому дитинстві не визнавала жодних квітів, окрім жовтих кульбаб.
■ На 15-річчя їй подарували 15 рожевих троянд, і її серце почало танути.
■ У 17 вона безмежно полюбила півонії, через що зараз безмежно щаслива.
.
.
.
От що ще потрібно для щастя?
Та цілий список, чорт забирай! Вдало скласти іспити, поступити до омріяного ВИШу, займатись улюбленою справою, завжди бути поряд з найріднішими людьми, знайти хорошу роботу, створити найкращу сім'ю... Чи не так? Так.
Я переконана, що людина не може бути цілком щасливою лише від того, що задовільнить лише кілька пунктів з подібного списку, продовжити який мені не дозволить обмежена кількість символів у instagram. Щастя - це... наче... певна ціль. Кінцева зупинка життя. Коли ви визнаєте, що ви щасливі на 100%, то знайте, що бабця з косою вже дихає вам у спину. Чому? Бо ви зупинились і більше нічого не прагнете. Тому, якщо ви помітили щось подібне за собою, то швиденько вигадуйте собі нові мрії/цілі і йдіть до них. Крізь вогонь, крізь воду, крізь усі перешкоди, але йдіть. Дійте. Ніколи не зупиняйтесь. Тільки тоді ви будете справді щасливі, адже наше, так зване, "щастя" - просто список нашої свідомості, у якому ми подумки ставимо галочки, або ж щось викреслюємо взагалі. От від цього списку і залежить наше життя, точніше, на скільки воно буде щасливим.
4
13
Думки вголос
Очень важно верить в себя. В свои силы. Только тогда все получится. Только тогда ты сможешь расправить крылья и полететь выше облаков.
4
18
Вірші
Всі
Від тебе до мене - вічність
Порожні вагони метро колихають тишу.
Ні сліду на згадку про тебе у серці не лишу.
Вдихаю лавандовий запах твоїх думок.
Від мене до тебе - вічність. І ще один крок.
Місто безжально руйнує крихку свідомість.
Людей розділяють думки і палка самотність.
А нас - твої очі та сотні незказаних слів.
Мені б ще хвилину... і ти би усе зрозумів.
Малюючи власні рамки, спільні закони,
Без відома всесвіту - тихо страждають мільйони.
Заручник тримає броньовані двері за ґрати.
Мені би навчитись тебе без вагань відпускати.
Я все послідовно, в порядку зростань, забуваю.
Тебе вже немає, тож більшого я не втрачаю.
Вдихаю лавандовий запах твоїх думок.
Від мене до тебе - вічність. І ще один крок.
●
○
●
ЕлеоНора
02:04
22.02.2019
11
1
2990
Крапка
Нагорі всі дати – узгоджені
Без можливостей перездачі.
Люди в різні часи народжені –
Поєднані смугою вдачі.
Світ не вартий гроша без конкретики.
Його сутність покрита втомою,
Його страх – це відсутність естетики
І суспільство, розділене комою.
Рівноправність породжує совість,
Більш правдиво – її відсутність.
Іманентність втрачає вагомість,
Приручивши до рук сумбурність.
Твоя вічність – не є константою,
Свідомість – не є безперечною.
Люди завжди боролися з правдою –
Люди пеклом за це приречені.
Наші шанси на щастя – порівну.
Майбутнє – під власною ставкою.
Наша ціль – позбутися норову
І закінчити всесвіт крапкою.
●
○
●
ЕлеоНора
12.01.2019
4
0
558
Сімнадцять.
Ось тій дівчині, там, за обрієм, "стукне" сімнадцять.
У її голові почнуть плутатись віскі й коньяк.
Хоча вітер в думках почуває себе на тринадцять,
Та, прокинувшись, стане питання: "А як же так?".
Ось тій дівчині, що посміхається, завтра сімнадцять.
І вона ще не знає, що люди бувають чужими.
І вона ще не знає, як боляче буде у двадцять,
І думає, що все життя вже було за плечима.
Ось тій дівчині, що розгубилась, щойно сімнадцять.
Вона вперше пізнала, що означає "сама".
Вона вперше зізналась, що легше було у дванадцять
І вона, як загублена іграшка, досі одна.
Ось тій дівчині, що на фото, як місяць сімнадцять.
І щойно, за декілька тижнів, вона посміхнулась.
І хоч змушує біль почуватись далеко "за двадцять",
Вона знає: удача від неї ще не відвернулась.
Ось тій дівчині, з квітами, є жаданих сімнадцять.
І для неї ще зрада така нескінченно чужа.
Вона вперше щаслива, що їй уже не шістнадцять.
І у неї для кожного з вас ще відкрита душа.
Ось тій дівчині, ви її знаєте, є вже сімнадцять.
І позаду мільйони щасливих/нещасних хвилин.
Вона всім доведе, що найкраща в свої вісімнадцять.
І відкриє мільярди, незвіданих людством, вершин.
Ось тій дівчині, милій, красивій, було сімнадцять.
І крізь сльози вона готова усе пробачати.
Й, посміхнувшись, житиме далі в свої дев'ятнадцять,
Бо важливо навчитися вчасно усе відпускати.
●
○
●
29.05.2018
00:07
ЕлеоНора
5
2
581
