ЭлеоНора
@el_shvets
|17 y.o.| Про те, що відчуваю./ О том, что чувствую.
Блог Всі
Думки вголос
4
13
Думки вголос
2
9
Думки вголос
4
18
Вірші Всі
Від тебе до мене - вічність
Порожні вагони метро колихають тишу. Ні сліду на згадку про тебе у серці не лишу. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. Місто безжально руйнує крихку свідомість. Людей розділяють думки і палка самотність. А нас - твої очі та сотні незказаних слів. Мені б ще хвилину... і ти би усе зрозумів. Малюючи власні рамки, спільні закони, Без відома всесвіту - тихо страждають мільйони. Заручник тримає броньовані двері за ґрати. Мені би навчитись тебе без вагань відпускати. Я все послідовно, в порядку зростань, забуваю. Тебе вже немає, тож більшого я не втрачаю. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. ● ○ ● ЕлеоНора 02:04 22.02.2019
11
1
2987
Крапка
Нагорі всі дати – узгоджені Без можливостей перездачі. Люди в різні часи народжені – Поєднані смугою вдачі. Світ не вартий гроша без конкретики. Його сутність покрита втомою, Його страх – це відсутність естетики І суспільство, розділене комою. Рівноправність породжує совість, Більш правдиво – її відсутність. Іманентність втрачає вагомість, Приручивши до рук сумбурність. Твоя вічність – не є константою, Свідомість – не є безперечною. Люди завжди боролися з правдою – Люди пеклом за це приречені. Наші шанси на щастя – порівну. Майбутнє – під власною ставкою. Наша ціль – позбутися норову І закінчити всесвіт крапкою. ● ○ ● ЕлеоНора 12.01.2019
4
0
545
Сімнадцять.
Ось тій дівчині, там, за обрієм, "стукне" сімнадцять. У її голові почнуть плутатись віскі й коньяк. Хоча вітер в думках почуває себе на тринадцять, Та, прокинувшись, стане питання: "А як же так?". Ось тій дівчині, що посміхається, завтра сімнадцять. І вона ще не знає, що люди бувають чужими. І вона ще не знає, як боляче буде у двадцять, І думає, що все життя вже було за плечима. Ось тій дівчині, що розгубилась, щойно сімнадцять. Вона вперше пізнала, що означає "сама". Вона вперше зізналась, що легше було у дванадцять І вона, як загублена іграшка, досі одна. Ось тій дівчині, що на фото, як місяць сімнадцять. І щойно, за декілька тижнів, вона посміхнулась. І хоч змушує біль почуватись далеко "за двадцять", Вона знає: удача від неї ще не відвернулась. Ось тій дівчині, з квітами, є жаданих сімнадцять. І для неї ще зрада така нескінченно чужа. Вона вперше щаслива, що їй уже не шістнадцять. І у неї для кожного з вас ще відкрита душа. Ось тій дівчині, ви її знаєте, є вже сімнадцять. І позаду мільйони щасливих/нещасних хвилин. Вона всім доведе, що найкраща в свої вісімнадцять. І відкриє мільярди, незвіданих людством, вершин. Ось тій дівчині, милій, красивій, було сімнадцять. І крізь сльози вона готова усе пробачати. Й, посміхнувшись, житиме далі в свої дев'ятнадцять, Бо важливо навчитися вчасно усе відпускати. ● ○ ● 29.05.2018 00:07 ЕлеоНора
5
2
577