Видалити публікацію?
Veil
2023-06-28 21:48:29
Новини, Особисте
Хотіла поділитися враженнями з поетичного вечора. Я майже не брала участі у таких заходах, окрім спроби ходити до літературного гуртка на першому курсі і... Для людини, яка хоче ділитися своєю творчістю та взагалі вважає себе письменницею і поетесою, це дуже малий досвід. Я вийшла і прочитала свої вірші перед аудиторією. Читала тихо, не знаю чи виразно, голос тремтів, руки тремтіли, на очах сльози і я майже не впала... Я зробила те, чого боялася і хотіла і це дає мені сил. Це дає мені розуміння того, що я все ж таки можу щось робити сама. Не сказала нікому з родичів про це, залишила тільки собі. І я дуже рада. Після мого виступу до мене підійшло людини три, не враховуючи тих, з ким я встигла познайомитись. Їм сподобались мої вірші, хоч я і боялася їх читати, думала, що поки що вони не гідні бути прочитаними в аудиторії. Я завжди відчуваю страх що мої вірші з помилками чи крінжові чи ще щось, але... Так постійно продовжувати ховатись... Коли я хочу кричати на весь світ, бо чи писала б я тоді взагалі, якби не хотіла? Я боюсь, але я думаю що мені слід іти цим шляхом. Мені треба соціалізуватися й налагоджувати стосунки з людьми, бо досі усі вони були нездоровими. Я прив'язуюсь до однієї людини, а потім... Просто я усе своє життя думала, що спілкуватися з багатьма, але насправді ні з ким близько не контактувати, ще виснажливо і вбивчо для психіки, але... Може це не так? Звісно, іноді треба відпочивати від людей... А близькі люди з'являться з часом, якщо помітять мене нарешті? Може вийти в соціум, що тобі подобається, це краще ніж помирати повільно одній у своїй кімнаті? І я ж не повинна одразу багато часу проводити в соціумі... Я можу продовжувати писати і малювати - цей час я і проводжу наодинці з собою, а час творчості є приємним та зцілюючим на відміну від того коли ти напівмертва морально лежиш у ліжку й не знаєш що з собою робити...
9
6
248
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Veil
Дякую за теплі слова) Я теж асоціальна зазвичай і постійно про це жаліюсь, хоча мені і не спокійно залишатися наодинці з собою коли я не займаюся творчістю, я все одно не намагаюсь бути у соціумі. Варто попрацювати над думками, бо я постійно думаю про погане, що мене не приймуть, і що все може зайти надто далеко і що я покажу себе з поганої сторони... Треба розслабитись і бути собою. Якщо вам комфортно не спілкуватися, то це добре, але якщо ні, то слід щось робити)
Відповісти
2023-06-28 23:04:26
Подобається
Veil
За досвідом знаю, що кохання навіяне ілюзіями добре сприяє поезії, проте не психіці) Я рада, що закохувалась, адже через це змогла розкритися у поезії. Зараз я вже не знаю, чи зможу щось написати, бо не відчуваю, що мої почуття до людини, в яку я була хворобливо закохана живі. Може ще так, а може ні. Може для поезії зможу їх ще знайти. Але закохуватися знов ілюзорно й болюче тільки щоб писати вірші я не дуже хочу)
Відповісти
2023-06-29 04:44:03
Подобається
Veil
Я думаю така закоханість потрібна більше нам для творчості. Реальних стосунків я все одно не хочу, я це розумію. Усвідомлюю, що зі своїм станом на сьогодні я не в змозі потрапити у здорові стосунки. Тому хочу попрацювати над собою та своїми думками. Смішно тільки, що на мій стан частково вплинули мої почуття, які потім я використовувала для віршів. Але воно було потрібно, щоб зрозуміти як воно і чого я точно не хочу)
Відповісти
2023-06-29 06:47:52
Подобається