Новини, Особисте
Пронизує думка, що пишу я для задоволення власного его. Бо нема близької людини, з якою тихенько можно було б усе обговорити і тому вихід цьому на платформі. І зациклююсь на одній людині, присвячую їй вірші та нию у блогах, бо нема більше про кого думати у ці складні часи, окрім неї. Тому усе це – якась імітація контенту, спілкування, відчуття важливості. Немає у цьому ніякої цінності. І це сумно. Я хочу вибачитись за усю маячню, що я писала за усі часи. Але не обіцяю, що припиню це робити.