Новини, Особисте
Пишу у свій двадцять перший день народження. Замучена та засмучена через проблеми у навчанні, невизначеність щодо того, що взагалі робити далі, та образи на всіх оточуючих мене людей. Дуже цікава ситуація, адже саме так я і почувалась колись в останні шкільні роки, у шістнадцять – і перебуваючи саме у цьому віці я вперше потрапила до цієї платформи.
Багато чого змінилося. Тільки ззовні (тобто умови, в яких я опинилася), а не зсередини (мій ментальний стан). І я не зовсім розумію у чому причина. Якщо прослідкувати весь цей шлях, то мені здається, що я у постійній напрузі і щось постійно у собі придушую та відкладаю на потім.
Перед університетом я вже приблизно знала що хочу від цього життя. Зараз нічого не змінилося і я так само приблизно знаю чого я хочу від життя. Просто за цей час я зібрала більше деталей, та фокус так і не навела. І тепер я не можу зрозуміти, чи були марними останні чотири чи п'ять років...
Зараз мене багато чого турбує. І перш за все питання: чи зможу я все ж таки закінчити університет?
Але вже давно хочеться відпочити так, як я ще не відпочивала. По-справжньому. Відкинути усе, що я робила до цього і спробувати щось зовсім нове. Сфокусуватися над тим, що важливо, над тим, що повинно завжди бути в пріоритеті, а саме здоров'я. Час спокійно оцінити усе що зі мною було, відпустити усе, що болить та почати працювати над тим, що мені дійсно цікаво.