- Охххх знову цей будильник, та виключіть хтось його вже, бліна знову в школу, знову бачити ці морди, цих тупих, як мені це набридло, слава богу, що останній рік навчання, і я зможу бути сама собою, не треба буде притворюватися пай дівчинкою.
Так привіт усім, мене звати Олександра Суворова, і як ви зрозуміли мені 17 років, навчаюся в 11 класі, і да ще забула сказати, що школа для багатих.
Як я туди попала?
Ну це ви згодом зрозумієте, а по легенді для всіх я попала завдяки своєму розуму(в цьому лише доля правди).
Ось я встала через силу, потрібно збиратися, прийняла душ, одягнула чорні брюки і чорну водолазку, зробила пучок, підкрасила лише вії, і коронне одягнула окуляри.
Тепер мій образ ботанші готовий, люблю його, в школі зазвичай ніхто не помічає мене.
Але рідко бувають випадки коли мене помічають, і починають насміхатися, бо я ж не така як вони, я бідна, одягаюся не вульгарно і постійно в чорне чи сіре.
Бліна заговорилася з вами, треба уже виходити а то запізнюся, а в перший день навчання не дуже хочеться запізнюватися, іду на кухню.

Мама: - Доцю поснідай я приготовила твоє улюблене, млинці з полуницею.
Саша: - Добре мамуся.
Папа: - Знову одягнулася в наряд ботанші, не вже він тобі подобається?
Саша: - Ну пап, ти ж знаєш, що я не хочу привертати до себе уваги, так що поки так.

У мене уже були проблеми коли я в іншій школі була собою, всі спілкувалися зі мною заради своєї вигоди і пользувалися мною, а іще ніхто з викладачів не міг витримати мій характер.
Ось чому я зараз така.

Саша: - Папусь, мамусь я побігла уже, гарного вам дня, люблю вас.
Мама, Папа: - Добре доць і ми тебе любимо, до вечора.

Вибігаю, сідаю у свою малишку (Bugatti Centodieci), і їду до школи.
Спитає де у тихої мишки взялася така дорога машина? А я вам скажу, що взнаєте згодом, все потім...
Під'їжаю до гаражів, це не далеко від школи, я знаю що це бідненький район у цьому місці, тому точно не буде нікого з моєї школи тут, і плюс звідси не далеко іти, виходиш на доріжку, і зразу тебе вона веде до школи.
Іду нікого не трогаю, уже доходила до автостоянки шкільної, і тут я не зграба зачеплююся і падаю.
Уже чекала на те як мені буде боляче, але тут я розумію що лежу на комусь,
мої окуляри десь спали з мене, я піднімаю голову, і бачу самого красивого і популярного мого однокласника Максим Панченко(для мене іще той шакал), його батько Іван Панченко володіє компаніями по нафтовій переробці їх дуже багато за кордоном, а мати Надія Панченко бізнес леді, яка має багато своїх тур агенст.
Він дивиться у мої очі , я в його, хоч він і шакал, але очі його дуже красиві, сині наче океан в який поринюєшся з головою.
Хливина мовчання, і тут він видає.

Максим: - Курка вставай уже, чи ти яйця висиджуєш.
Саша: - Шакал, які яйця, ти щось не те з'їв?
Максим: - Ого наша ботанша вміє огризатися?
Саша: - Ти мене не знаєш, тому прихлопни свою варюшку.
Максим: - Курка, ти взагалі берега попутала, ти хоч знаєш хто я такий?
Саша: - Знаю, шакал ось хто ти, і да дякую за м'ягку підстилку.

Йду бистрим кроком, і розумію, що я натворила, вирвалася моя справжня натура, а це дуже погано, бо такими темпами всі все зрозуміють.
Зайшла у клас, всі на мене страно дивляться, ну да коли мене такою побачать іще я забула свої окуляри, ну це повний капец.
Добре що я не накрашана, а то вони б зрозуміли хто я насправді.
Сідаю за свою парту, і да я сиджу позаду, хотя всі цим були спочатку здивовані, я ж ботанша і повинна сидіти у перших рядах.
Нікого не трогаю, но сьогодні день в мене не задався, бо мене замітили, і ось одна стерво(Ліза Боярська, її батько Борис Боярський депутат, тому веде себе по хамські, мати Сніжана Боярська міська львіца) почала наді мною знущатися.

Ліза: - А наша ботанша "дуже красива", як завжди, ти хотіла Максима підципити, як вийшло?
Однокласники: - Звичайно ж вийшло, хахахаха
Вчитель: - Так діти тихо, уже почався урок, у нас є новенька пристався будь ласка.
Новенька: - Привіт мене звати Євгенія Тимошенко, надіюсь ми подружимося.
Женя сіла коло мене, і захотіла подружитися, вроді вона не погана, але там потім побачимо.
Женя: - Привіт, як тебе звати?
Саша: - Саша.
Женя: - Ну а я Женя, можеш мені тут все показати, бо я нічого тут не знаю.
Саша: - Добре, на великій перерві покажу.
Вчитель: - Сьогодні ми пройдемо тему....

Боже який нудний урок, всі задні парти сплять, як я хочу з ними, але мені потрібно робити вигляд що я пишу і вчусь, я уже давно пройшла весь матеріал навчальної частини за 11 класів іще в 14 років, навіть більше знаю ніж самі вчителі, за це мене викладачі в попередній школі не любили, бо я могла навіть сама їх повчати.
Іще ця новенька пристала до мене, але мені здається, що я її десь бачила.
Але може мені це просто здається...
Невже уже велика перерва урааааааа, можна розслабитися.

Женя: - Саш, ну що пішли поїмо?
Заодно все і покажеш тут.
Саша: - Ага, можна а то я проголодалася, а я люблю поїсти.

Вроді ця Женя не погана, невже я в цій школі заведу друга, аж не віриться.
Ось ми йдемо по школі, я їй все розказую, де що знаходиться, вже зайшли в столову.
І тут стерво (Ліза) почала знову свою шарманку.

Ліза: - Наша ботанша найшла собі подругу, послухай Женя навіщо ти з нею водишся, подивись на ню і на себе, іди до нас, а це опугало лиши.
Женя: - Сама ти опугало, а Саша нормальна дівчина, я не дивлюся на обгортку, я дивлюся на душу, от в душі ти страшне опугало, а Саша красива що в душі так і зовні, зрозуміла мене.
Ліза: - Ти хоть знаєш з ким так розмовляєш, повір тобі і твоїй подрузі буде не солодко, дівчатка( Анастасія Сумська і Вероніка Сумська, сестри їхні батьки мають не великий бізнес, але вони здружилися з цією Лізою, і думають що їм все можна) пішли від цих обох створінь.
Саша: - Дякую, що вступилася за мене.
Женя: - Та що ти, ми тепер точно подруги, а за своїх я порву всіх.
Саша: - Я рада, що в мене з'явилася така крута подруга.
Женя: - Я тоже рада.
Саша: - Це наша популярна зірка(Ліза), думає що їй все можна, бо батько депутат.
Женя: - Всього лиш депутат, я думала поважна якась шишка, а тут навіть немає з ким порозважитися.
Саша: - О я теж так думаю.

Ми підійшли взяти їжу, і тут знову цей шакал встав на моєму шляху, я знову чуть би не полетіла на нього, як він мене задовбав уже.

Максим: - Знову ти курка?
Саша: - Не курка, а Саша, шакал ти вонючий.
Максим: - Що сказала, ти нариваєшся?
Саша: - Ой повір все навпаки.
Максим: - Оце ти насмішила, я нариваюся, хахахаха.
Повар: - Не затримуйте чергу підходьте.
Женя: - А це іще хто, що за манери з дівчатами, якийсь кретин, а не чоловік.
Саша: - О це наша іще одна місцева зірка, Максим Панченко, його батько нафтовий магнат так сказати.
Женя: - Ну це хоть поцікавіше.
Саша: - Повністю згодна

Невже він відчепився насилу, от не день а якась фігня, радує хоч те, що познайомилася з такою хорошою людиною, і завела у цій проклятій школі друга.
Ми перекусили, тепер можна і вчитися, зайшли в клас і сіли на свої місця.
Знову нудний урок, радує хоч те, що вчителі поки не викликають нікого до дошки, і нічого не питають.
Невже насилу закінчилися уроки, яка я рада урааааа.
Мене чекає сьогодні весела нічка, потрібно піти відпочити.

Женя: - Ура, тепер можна додому, у мене сьогодні весела повинна бути нічка. Сашуль, в тебе є плани на ніч?
Саша: - Ого, що це в тебе там намічається?
Так в мене сьогодні уже є плани,
а що?
Женя: - Та хотіла тебе з собою взяти, так сказати є одне паті, думала двох буде веселіше, але ладно, може в тебе якось потім вийде піти зі мною туди.
Хотіла тебе з своїми познайомити.
Саша: - Бліна жалко, що в мене не вийде сьогодні, ну нічого може пізніше якось то буде.
Женя: - Пока Сашуль, мій номер в тебе уже є пиши, дзвони, я буду тільки рада.
Саша: - Пока Женька, добре, ти теж пиши, дзвони, будемо на зв'язку, цьом.

І все-таки який чудовий день, тепер маю подругу, а на інше просто можна забити поки.
Ось я йду, і сьогодні я замітила, як тут красиво, хоч тут і бідненький район, але усе так прибрано, а які дерева, квіти, дорога ця просто чудова, наче в парку гуляю.
Підійшла до своєї малишки, сіла, їду додому, як я люблю швидкість, як я люблю машини.
А це все дісталося мені від мого брата, він завжди мене катав, коли я була маленька, якось ми з ним ночою поїхали кататися, і він мене привіз на гонки.
Хоч я була маленька, але той день запам'ятався назавжди, пізніше я взнала, що він Повелитель доріг( це його кличка на гонках) і це так круто, мого брата ніхто не міг обігнати, він завжди отримував призові перші місця, і я ним пишаюся.
Я рада, що в мене такий брат.
Але він загинув, в одних гонках, моя сім'я дуже важко переносила це.
Я навіть рішила змінити школу, тому що в тій, все нагадувало про нього (ну а іще є одна історія яку я потім розкажу).
Заїхала у гараж, і уже біжу до себе, бо треба лягти поспати, бо ночою мене чекає...

                             ★★★★
Пару слів від автора:
Надіюсь вам сподобалася ця історія, вибачаюсь за свої помилки в тексті, пишу перший раз.
Думаю ви уже почали здогадуватися чим займається наша тиха мишка.