typeof null null

2025-03-19 23:53:40

літнекрофілія

Новини, Думки вголос, Особисте

Розгорнув свій скромний доробок. Знайшов дещо, що мало б потенціал, аби 6-7 років тому я міг би нормально писати. Стало трохи сумно, але на меланхолію нема часу. Сподіваюся, що колись це оповідання буде реанімоване. Тим паче, що зараз я подумки готую ще одне оповідання зі схожою експозицією. Сни відіграють невелику, але напрочуд важливу, роль у моєму житті. Саме через це я хочу довести до ладу оповідання похилого віку та витужити зе одне. Чому? І до чого тут сни? У них одне лоно — сон. Сон, що переслідував мене багато років. Жахливий сон. Точніше, переслідував мене не сон, а герой з нього. Кожна історія має кінець. Або, принаймні, має мати. Останнім цвяхом у кришку труни та першою жменею землі мені хотілося б бачити саме ці оповідання. Тоді він може спочити з миром.

162