— Ліа, що нам ще потрібно?
—Джені, подивись в списку.
Джені почала ритись у рюкзаку, щоб знайти список, але його там не було.
—Список, список…Ну і де він, той список?
—У рюкзаку.-Ліа продовжувала вибирати чипси, -доречі, які краще взяти, з сиром чи з паприкою?
—У рюкзаку його немає! А чипси краще з паприкою. Дівчата врешті решт закінчили з покупками та попрямували до дому до Лії. Прийшовши вони розпакували продукти. Хоч вони та вирішили зустрічати Новий Рік у двох, захотіли приготувати щось смачненьке. На випробування кулінарних талантів у них пішло близько двох годин. Страви виглядали не дуже привабливо, але вони раділи що змогли приготувати хоть щось і при цьому не спалити кухні. Розставивши прибори на стіл, вони пішли переодягатися. Джені одягла червоне коротке обтягуюче  плаття, зробила легкий мейк та пішла в вітальню де її уже чекала Лія.
—Лія, ти що, в цьому зібралась зустріти новий рік?
—А що не так? Тобі ж подобались ці джинси і ця кофтинка.
—Ну- протягнула подруга-вони мені і досі подобаються, але може краще плаття?
—А яка різниця, все одно будемо одні!
—На рахунок цього, Кайл телефонував.
—Справді, він приїде? Він передумав зустрічати у Джейдена?
—Не дочекаєшся, він сказав, щоб ми приїжджали до Джейдена, у нього сьогодні вечірка.
—От же, упертий. Він же знає що ми не переносимо того придурка і його компашку.
—Ну, Кайл завжди такий. А може все ж заглянемо туди на пів годин? -запитала Джені з надією.
—Гаразд, -сказала та усміхнувшись, але зустрічаємо в мене, тоді їдемо туди.
На годинник майже північ, Ліліан стоїть з пляшкою шампанськогов руках, вона ніколи раніше не відкорковувала його, але усе треба спробувати вперше. Біля неї стояла Джені з двома фужерами в руках, на її лиці грала посмішка.
—Лія, пора, відкривай ти його!
"Як же все-таки круто жити, хіба що чогось казкового малувато"- подумала Ліа та відкрила шампанське, пробка полетіла прямо в подарунок, який їй подарувала Джені сьогодні, прямо в фарфорову ляльку, яка була дуже схожа на саму Лію: такі ж зелені очі, та рудо-коричневе кучеряве волосся. Лялька пропала, а на її місці тепер стояв хлопець, дуже красивий хлопець. Він був високим, накачаним блондином з синіми, як море очима. Він виглядав таким спокійним, наче і не стояв зовсім голий у чужому будинку з кинджалом в руках. Джені випустила з рук фужери, і ті впали і розбилися. А Лія, чи то з переляку, чи то з не зрозумілості ситуації-почала плакати.