Це був звичайний будній день. Ми сиділи в заміському будинку, збиралися разом з татом поїхали в будівельний магазин, купити всілякі речі для його майстерні і придивитись щось собі. На дворі було трохи прохолодно, однак без шапки можна було ще ходити.

- Тато, я вже машину завів, можна сідати, - сказав Браян по сумісництву мій брат.

- Тато, права від машини взяв, - запитала я.

- Ооо, які молодці, скоро будете мене возити до міста, - відповів жартома тато нам.

Ось такою дружньою компанією ми зібрались до магазину. Дорога була спокійною, мало машин - будній день, що тут ще скажеш.

Будівельний магазин знаходився на околиці міста, типовий великій гіпермаркет з відділами посуду, кухонними куточками, які межували з відділами «все для саду». Брат ходив хвостиком за татом, споглядаючи чи нічого той ненароком не забув купити або що ще треба було придбати. В той час я блукала по рядах з декором для інтер’єру оселі.

- Ну що, ви вже все купили? – запитала я їх, коли підійшла до каси.

- Та наче так, а ти бачила у відділі для посуду таку дивну чашку у вигляді ананасу? – запитав Браян мене.

- Так бачила, а ще я бачила скільки вона коштує. І я точно знаю, що вона цього не коштує.

- Дітки, вам ще щось потрібно, якщо ні, то гайда до машини.

Забравши всі пакунки до рук ми вийшли з магазину, як раптом чуємо гул, неначе десятки літаків наближаються до нас. Перед нами стоїть жахлива картина – близько чотирьох гелікоптерів дуже низько проносяться неподалік поля, яке знаходилось зліва від магазину. І раптом противний писк в вухах.

У нас на очах вибухає один із гелікоптерів. Ми не могли повірити своїм очам. Тато нас відразу схопив і навприсядки завів за бетонний блок, який був найближче до нас, щоб в нас не потрапили уламки від гелікоптерів та іншої техніки, яка була біля магазину.

Хвилина і ще один вибух. Кого вбивали, чи це були прості військові навчання і щось пішло не так, чи може це якісь загарбники, проте одне ми знали точно, що нам там залишатися небезпечно. Повний ступор, ніхто не знає, не розуміє, що робити і що далі буде, чи можливо це вже кінець для всіх…