Пройшло пару днів від тоді, як стався обстріл гелікоптерів у нас на очах. Ця подія відбилась на кожному. На нашу територію намагались вторгнутися ворожі війська, на щастя, цю атаку вдалось вчасно ліквідувати, однак ніхто з нас ще до кінця не оговтався і не прийшов толком до тями.

Більше всіх дісталось мамі, за іронією долі вона в той день була вдома і з нею нічого не трапилось, однак вона на стільки за нас перехвилювалася, що вже декілька днів не могла отямитися від того, що трапилося біля магазину з нами. Щодо інших, то я відбулася легким переляком, у брата, в цілому, було теж саме, а тато…

Тато намагався якомога більше нам розповісти, що робити в тих чи інших «військових» станах. Він говорив на диво дуже багато і швидко, але ми не намагались його зупинити, бо розуміли, що він хоче нас вберегти, щоб там не було.

Все, начебто, заспокоїлось навкруги. Тато з братом порались в дворі, а я допомагала мамі по кухні, готувати вечерю.

- Мамо пора заспокоїтися,з нами все минулося добре, порадій за нас хоча б трохи.

- Ти права, але мені ще до сих пір не віриться, що ти про це говориш із таким спокоєм.

- Можливо це в мене шок і я скоро прийду в себе і буду нити про те, як все навколо погано, які всі погані і токсичні.

Ми посміялись над моїм жартом і наче від цього нам трішки полегшало на душі. Дістаючи ганчірку з нижньої шухляди на кухні я звернула увагу, що ця шухляда вже декілька днів до кінця не закривається, неначе їй щось заважає.

- Мам, я подивлюсь, що з останньою шухлядою, яка декілька днів не закривається

Я починаю її витягувати до кінця, як тут бачу в самому кінці чиюсь руку з синім лаком на нігтях. Не розуміючи, що відбувається продовжую із силою її тягнути, як тут на мене летить ця кінцівка, а із-за темряви визирає чиєсь жіноче лице. Стоїть страшенний крик

- Мам, мам там жінка з рукою! – тримаючи в руках чиюсь руку, кричу я матері, яка нічого такого не підозрювала. Мати тихо прошепотіла…

- Швидко викликай поліцію…

Виявилося, що ця жінка того дня к впали гелікоптери найближче була до епіцентру подій і від цього вона на деякий час зійшла з розуму. Ця жінка, нічого не розуміючи, взяла руку однієї зі загиблих людей і попрямувала до найближчого населеного пункту. Такий пунктом було наше село. Вона умудрилась зайти до нашої кухні у той час як всі поралися поблизу городу, а коли хтось із сім’ї зайшов в будинок, вона нічого не вигадала, як забратись під раковину, яка було пов’язана із шухлядками і так вона там пробула декілька днів.