Нещадні промені різали почервонілі очі Чарлі.

- Ну хто вибрав таке дибі..., кхе кхе, недолуге місце для мого столу? Треба його перенести.

- Не можна Чарлі, - сказав дзвінкий з ледь чутним  сексуальним хрипом голос.

- Хто сказав? - Чоловік примружив очі шукаючи винуватицю.

- Шеф,  це вимоги безпеки Центру. Ти ж знаєш. - пролунав уже з іншого боку нижчий, але не менш зачаровуючий звук.

-  Це, ти Хоуп? - чоловік ще більше прикрив вії й почав водити пальцем наче прицілом в пошуку джерел його розчарувань, чим викликав тільки  сполохи сміху.

- Одна, два, три, четверта. Четверта? - повторив Чарлі,- було ж три.  Знов білка? - Чарлі видихнув повні груди в долоню і понюхав.

- Фуууу Чарлі, - запищав майже на рівні ультразвуку юний навіть дитячий голосок. - Чарлі, не пий більше, ну заради нас, будь ласочка. Ми тобі допоможемо, можеш на нас покластися. Ми ж в тебе є.

- Тому і п'ю, - ледь чутно пробурмотів п'яниця нащупуючи під столом бутилку. Зрозумів, що тара залегка, покрутив бутилку за горло і розчаровано повернув її назад на підлогу.

-  Це наша новенька, - вибухнула загадковим хрипом Хоуп.

- Мене звати Апокаліпсі, з вами так цікаво,- кулеметною чергою на половині подиху протараторила дівчина.

- Так так ясно. Одною більше одною менше яка різниця - перебив дівчину Чарлі. - І так, мої ангелята, у мене для вас дві новини: одна як звичайно, тобто погана і одна добра. З якої почати?

- З звичайної ж звичайно, ми до неї уже привикли, а добра хай буде сюрпризом! - мишиний писк пронісся в вухах людей

- Ну що ж, усі завдання Центру на цей тиждень ви, ну, тобто ми успішно провалили, одним словом, як завжди. І так, найдивніша наша писклявочка, Агапійко, що сі в тебе скоїло? - з награною турботою Чарлі впер свій погляд у ще зовсім дитяче личко.

- Ну, я, ну тобто мені треба було песиків втопити. Трьох.

- Мішок плюс вода і виконано, що складного в цьому. Ну це ж неважко було зробити, правда, сонечко?

- Правда, тобто ні не правда.

- І сонечко, це не три песики, а один, Цербер називається. Страшна і зла тварюка. Яка з пекла вирвалися і уже тут пекло влаштує.

- Не влаштує. Він просто був там сам. От і злий був.

- От і треба було його того, тобто тютю, от і не було б злого песика.

- Але так не можна. Кожному потрібна ж любов і йому.

- Ага, він сам тебе полюбить.

- Точно, я його в дитсадок підкинула.

- Мати моя жінка.

- І моя тоже.

- Що твоя тоже?

- Мати жінка.

- Треба зарплату в літрах просити. І що живі там, ці як там їх називають?

- Песики.

- Та ні.

- Та так, живі. Хоча спочатку я думала що їх замучать. Ато ті діти жуть які, - протянуло дівча, - залюблять й навіть не замітять.

- Ясно. Тут без слів. Фейт, а в тебе що?  Ти мала, - чоловік перебрав лиски на столі, - знищити гніздо вампірів.

- Так. Завдання виконано.

- А в Центрі так не думають.

- Якщо чесно,то майже виконано. Але вони вже зовсім не небезпечні і кусати нікого не будуть, ще й користь принесуть. Я їх в центр переливання крові влаштувала.

- Ну точно, пустила алкашів до бутилки, - рука чоловіка  вчергове потяглася вниз.

- Чарлі, Чарлі. Вірити треба людям. От я в них вірю і ти повір.

- Ага, точно. Тільки як алкоголь на землі закінчиться. Добре що в системі висить, що завдання провалене, одним словом, це вже не моя проблема. Хай ті, - чоловік підняв вказівний палець до гори, - розбираються.

- Що там по останньому завданні? - запитав Чарлі і ще раз перевірив чи часом в бутилці не з'явився алкоголь.

- А в мене все гарно пройшло, - чаруючим голосом сказала Хоуп покусуючи нижню губу. - Треба було старого патріарха орків на той світ відправити, щоб не мучився. Але...

- Ну як тут без але,  - промовив Чарлі.

- Він не хотів вмирати.

- Ну це не дивно.

- Дивно, - промовила Хоуп, - він двадцять років лежав в муках і коли я йому запропонувала, що можу завершити його страждання він відмовився.

- Запитала, відмовився - кривляючись промовив чоловік, - а не питати не можна було?

- Ні не можна, - дівчина надула губки і заклала руки в боки.

- Ну продовжуй горе,тобто щастя очей моїх.

- В дитинстві йому сказала мати,що він спасе свій клан.

- І що?

- Не знаю, жде. Сказав, що скоро. Подякував, що я прийшла, дав яблуко і виставив за двері.

Чарлі лупнув долонею правої руки себе по чолі промовляючи, - ну де, ну де я так згрішив? За що це мені.

- А хороша новина? - розбила самокартання Чарлі Агапія.

- А, точно. Ви відмінили кінець світу.

- Ура, - запищав дівочий голос, - а хто? Дівчата подивилися одна на одну, але героїню так і не виявили

- Що ти радієш? У нас такого завдання не було. Так що беріть нові завдання невдахи, а я спати, тобто працювати, - сказав Чарлі поставивши голову на стіл прямо під наглі дратуючі промені сонця.