Le passé en guerre
La guerre laissa de nombreuses blessures physiques et morales. La guerre toucha tout le mondes, enfants, adultes et vieux, soldats, civils et prisonniers. Elle déforma le paysage, laissant de nombreuses traces de son passage. Jamais on ne pourra l'oublier et il ne faut pas l'oublier pour ne pas recommencer. Malheureusement ce sont par les erreurs que l'on apprend, mais fallait il passer par des guerres ? Encore aujourd'hui faut il passer par des catastrophes pour que l'Homme comprenne que tous les humains et animaux sont égaux ? Que la nature est une chose précieuse à ne pas détruire ? Que le monde est fait de multiples inégalités ? Pour que les Hommes acceptent leurs voisins comme ils sont ? Je ne sais pas, je n'ai pas vécu cette époque mais je ne peux que en constater les conséquences. Je ne peux que constater les erreurs, les catastrophes, les violences, les horreurs que les Hommes font. Alors maintenant je ne demande qu'une chose à toi lecteur, rend le monde meilleure. Texte pris de mon livre ; nos âmes perdues, la seconde guerre mondiale. En hommage à ce jour particulièrement.
2020-11-11 11:05:40
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Un_Reve_De_Liberte
Fautes: Blessures physiques et morales (au lieu de physique et morale) Tout le monde (au lieu de touts le monde) Encore aujourd'hui faut-il (au lieu de faut il) Tous les hommes et animaux (au lieu de touts)
Відповісти
2020-11-17 18:42:02
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12953
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5934