Y croire, pour moi
Just_axelle just_axelle
As tu déjà espéré voir Sur le bord d'un trottoir Peux tu au moins y croire À croiser un regard Si seulement il était pas noir... Et même si je te dis Que nul, est la vie Promets moi aujourd'hui Que tu m'aimeras Que tu ne m'oublieras pas Car moi je suis là just_axelle Y a t'ils des fautes d'orthographes ? 😉
2020-11-23 16:29:28
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Un_Reve_De_Liberte
Fautes: Peux tu y moins y croire? Peut être que c'est "au moins y croire" parce que ça ne me semble pas très correct. Pareil pour "un croiser un regard" peut être une virgule en changeant la terminaison du croiser? Ou "croiser un regard"
Відповісти
2020-11-23 16:54:45
Подобається
lys
C'est magnifique !! L'image de fond est aussi superbe
Відповісти
2020-11-23 19:24:43
1
Just_axelle just_axelle
@lys merci ^^ ! ❤
Відповісти
2020-11-23 20:10:51
Подобається
Інші вірші поета
L'anonyme invisible Tous égaux Un message exprimé Ces moments trop banals
Інші поети
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11648
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12619