– Ммм, мам, що вже їдемо? - Сонним голосом говорила Нарія.
   – Так, тому давайте швидко приводимо себе до ладу і вирушаємо. В мене ще досить багато справ але мало часу.
   Вікторії слід поспішати, адже справи самі себе, аж ніяк не зроблять. Та поки жінка вирішує питання, розглянемо як виглядає їхня нова домівка, деталі опису важливі.
   Третій поверх, тринадцята квартира, дерев'яні двері, обшиті темною та вже потертою шкірою. В середині три спальних кімнат, маленька кухня та ванна кімната з вбиральньою. Меблі виконанні у стилі «Бароко», отже тут жили раніше не бідні. Стиль престижності, що виникає на хвилі гуманізму і висловлює бажання насолоджуватися малими дарунками життя. Візерунки на шафах, дивані та навіть на ліжку. Достатньо комфортне місце для проживання.
   Дітям самим у квартирі нудно та було прийняте рішення зіграти у гру, «Хованки». Один ховається у місці де на його думку не знайдуть, а інший шукає, гратимуть із зав'язаними очима. Обрати хто саме буде шукати, а хто ховатися було важко тому зіграють у ще одну гру «Камінь-ножиці-папір».
  – Камінь-ножиці-папір! Камінь-ножиці-папір! Камінь-ножиці-папір! - Гучно викрикували діти.
   Переможець Нарія, отже вона шукає. Зав'язавши очі, сіла у кінець кімнати та почала рахувати до п'ятдесяти. Тим часом Остом бігав по квартирі у пошуках надійного місця. Він не міг знайти куди сховатися та вирішив залізти у шафу але там його спіткала несподіванка. В середині ще одні двері. Вони виглядають так, наче з них хтось намагався вибратись, сліди кігтів, обірвані куски металу. Але хлопця це аж ніяк не злякало і він вирішив заглянути що за ними. Біла кімната, навколо розбиті дзеркала, пентаграма, свічки на підлозі та бризки чогось червоного схожого на кров.
  – Вау, я наче у фільмі! –  Пошепки промовляв Остом.
   Хлопцеві сподобалась нова знахідка, уявляв себе як у фільмі жахіть, головним героєм. На колінах поповз у середу але двері зачинились. А ось це вже було лячно, Остом намагався відчинити їх але марно, кричав як міг, чути його не було. Нарія в той час шукала молодшого братика, думала що легко його знайде але пройшло пів години, дівчина впізнала поразку.
   – Остоме, вітаю! Ти переміг!
   Але у відповідь була тиша. Це за непокоїло дівчину.
   Година, дві, три... Остом так і не з'явився. Вікторія незабаром повернеться додому, що ж їй казати, дівчина не знає. Сівши на диван заплакала він нерозуміння що далі робити.
   – Тук-тук!
   Схоже мати повернулася додому. Нарія підійшла до дверей щоб відчинити але згадала про Вікторині слова «Не відчиняй двері, спочатку подивись у вічко хто за ними». Вона так і зробила але там нікого не було.
   – Хмм, дивно, а хто ж тоді стукав? Напевно це негідники так жартують.  Тай мама має ключі, навіщо їй гримати у двері.
   Після чого, дівчина знову обійшла всю квартиру із надією найти Остома. Немає...
   Мати повернулася додому та була у щоці від почутого. Одразу викликала поліцію але зможуть вони приїхати лише на наступний день.
  Ця ніч для них буде жахлива...