Головною героїнею цієї історії є юна дівчина з незвичайним ім'ям Нарія, що володіє чіткими рисами обличчя, шовковистим чорним волоссям до бедр, очі як зернятка кави та довгими стрункими ногами. Її батько, коли ще був живим, займався виготовленням військової зброї. Останній винахід «Naria» був найкращим за всю його кар'єру. Зброя спорядженна потужним снарядом, володіти нею зможуть лише сміливі, сильні чоловіки. Така і дівчинка, що має сильний дух, яка не всім буде по зубах. Нарія проживає у двоповерховому будинку разом з мамою та молодшим братиком Остомом, навроти будинку парк культури де можна чудово провести вільний час з друзями, сім'єю.
   Дівчина захоплюється створенням книг та віршів, написала чимало, деякі короткі, інші довгі, щирі й лаконічні, розлогі й плутані, в написанні вкладені усі її почуття та сили. Нещодавно вона вирішила спробувати новий образ в написанні книги «Тиша у пеклі» де розповідає про своє життя не від свого лиця. Хоч на перший погляд у сім'ї все добре але ні, дівчина є дипресивним підлітком, мати її щодня п'є після втрати, а молодший братик страждає астмою. Нарія по цей день пам'ятає, як намагалася вчинити самогубство, коли батько помер, а мама зникла на декілька днів. Пам'ятає як змусила себе глянути на мотузку, прив'язану там, угорі. Здавалося все так просто, зіп'ястись на стілець, затягнути на шиї зашморг і зробити крок. Кілька хвилин болю й паніки, а потім мотузка зробить свою справу, видушить з тебе життя. Більшість людей були б вдячними, якби перед смертю на них чекали всього-на-всього кілька хвилин болю. Думала що вже нікому й не потрібна у цьому жахливому світі. Дурна слабачка, ось я хто! Смикнула за зашморг, затягнутий під підборіддям щоб розв'язати вузол, нетверезо похитуючись. Але зашморг затягнувся, врізаючись у шию. Охоплена сліпою панікою, вона спробувала утримати рівновагу, але послизнулась й зірвалась зі стільця. Сам стілець впав на бік поряд. Боже милий, що робити? Нарія підвиснула у повітрі, смикаючи руками й ногами, повітря перестало надходити до легень і виходити з них. Кричати по допомогу вже не вдавалося – з горла виривалося лише розпачливе придушене булькотіння. Вона учепилась в зашморг обома руками та спробувала розтягнути його але знаряддя смерті хіба дужче затягувалось навколо шиї. Повітря закінчилось, зморені руки зіскользнули з мотузки, долоні й пальці обпекло болем.
  Вижила дівчина лише через те, що мама саме тоді повернулась додому. Вікторія, що звали мамою Нарії та Остома, вирішила що у цьому домі залишатися не можна, через спогади. Коштів на новий дім не було але продовжуватись так більше не могло. Пообіцяла собі що зможе заробити, хоч на малу квартиру.