***
Дім Антона і Брендона.
Настав вечір і ми з Роуен договорилися зустрітись вже тут. Але її ще досі нема але народу тут не мало і є Ліза. Але поки що все добре .Так ,потрібно веселитись. Може які інтриги ,скандали . Хмм.....
-Кір ?Все добре про що ти задумалась -запив мене Антон .
-Та нічого. Думаю як ви могли запросити цю стерву?
-Ну вона не стерва , вона нормальна.
-Серйозно?! Ти хочеш мене вивести з себе?!
-Кіра .Заспокійся.
- Ніколи не кажи мені заспокоїтися, це дратує .
-Тоді що знову сумно і спеціально робиш скандал -😏.
-Ах...
- Дурненька. Без скандалу життя також хороше .
- Чим ?- почала вже веселитися над ним .
- Перестань .Тобі що не подобається коли ми не сваримося ?Коли я тебе обіймаю ?- пін підійшов ззаду і обійняв мене .
- По моєму це мило -. повернула я обличчя до нього ,мабуть ми там так і довго стояли але ...
-Ооо... Антон !Привіт .Ну що ти вчора так рано пішов - підбігаючи сказала Ліза .
-Чо???Ти ж вчора робив сюрприз !Що це означає ? - забираючи його руки з моєї талії і відходячи сказала я .
- Кір , я все поясню .
-Що?Ти не заперечуєш що був з нею -  я побігла з того місця .
Я заховалась  між людьми але до мене підбігла зла Роуен .
-Ааааа!!!Я не можу там жити !Вона мене задовбала !Зовсім не нормальна .
-Стій що ?-нерозуміючи сказала я .
- Соня .Вона зовсім ненормальна ! Прикинь вона мені погрожує .Каже що б я відчіпилась від її іграшки  .Вона зовсім ненормальна ?!
-Що ?-ще досі нічого не розумію - Вона каже що ти залицяєшся до Брендона ?
-Так !Вона ненормальна !
- Ого це тебе так змінили .Зазвичай ти добра та пухнаста .
-Кір , мені не до жартів
- Мені також -суворо сказала я .
- Тобто чекай .Що вже сталося?
-Довбана Ліза і придур Антон.
-Тобто ?
- Вони вчора були разом .
-Що?
- Неважливо ,не хочу про це говорити .Краже ти розповідай про свого Бренд...
І тут я помітила що за спиною Роуен до нас дуже близько йде Брендон .
- Цій я ? - промовив він .
Ці оці Роуен я ніколи не забуду вони були такими здивованими та знервованими , і вона одразу ж обернулась і побачивши його підійшла до мене .А він лиш посміхався .
-Ну то що ?- запита він .
-Що ?- запитала його я.
- Ну ви ж про мене розмовляли та Роуен ?- він перевів погляд на неї .
- Ми розмовляли про твою ненормальну дівчину .Можеш з нею поговорити щоб відстала від мене .-роздратовано сказала вона і пішла .
- Що ?- запив він у мене - Що це з нею ?
- Мені здається тобі також не сподобалося якщо в тобі погрожували перестати фліртувати з людиною з якою ти майже не спілкуєшся !
-Стій ,що ?Соня погрожувала Роуен .Не радій так вона хотіла що б її іграшка повернулась до неї .І це не я вигадала ,а це вже її слова .
- Я й не радів .Доречі тебе Антон шукає .
-Хай шукає - сказала я пі пішла на вулицю .
***
Вулиця .
Небо було чисте ,тому всі зірки та місяць було легко спостерігати .Це неймовірна краса і мабуть тому я не помітила як до мене підійшов Антон .
-Кір
Я захотіла піти але він схопив мене.
-Послухай будласка .Так я був з нею але все було добре .Я просто попросив її не чіплятися до тебе .
-Так - так .Я ж така дурепа що тобі повірю і кинусь в обійма. Ти так думаєш ? Я тебе знаю.
- Що ,що ти мене знаєш ?Що це означає ?Що я чіпляюсь до кожної спідниці чи що ?!- він майже кричав .
- Не криси на мене !
- А я не можу по іншому , ти ж не розумієш !
- Антон , перестань ,я тобі казала що вона ненормальна і просила тебе триматися її далі .Але ти кажеш що вона класна і всерівно ходиш до неї .Те що вона така маленька на перший погляд це не означає що вона така насправді .Вона погрожувала мені що б я відчіпилась від тебе ! Вона неадекватна .Я тебе просила не розмовляй з нею - а ось і я вже переходу на крик але ще трохи і я заплачу .
- Тобто ?Вона тобі погрожувала ?Чому ти не казала ?!Кір ,я справді їй це казав .Ти ж знаєш , я тебе кохаю мені не потрібна ні вона вона , ні хтось інший .
- Але чого ти так тягнешся до неї і так посміхаєшся їй ?!- вже спокійно кажу я .
- Кір , але я ж неможу всім хамити і бути сумним .
- Ну а заради мене - піднімаю  голову щоб подивитись на його очі .
-Ти вже жартуєш .Чудово , ти не злишся ? - підходячи сказав він .
- Як я можу на тебе злитись .
Він посміхається та наближає обличчя .
- Люблю тебе - тихо сказала я.
-Що?Чесно ?
Я засміялась .
- Звичайно . Завжди любила і ніколи не переставала.
- А коли ми сварились в 10-11 класі ?
-Завжди - тихо сказала я .
І він поцілував мене .Мабуть це був один з  найкращий момент в моєму житті .
Я ніколи не віддам його нікому !