Тридцять чотири мільйони сто шістдесят чотири тисячі хвилин у середній статистиці життя звичайної людини, тобто шістдесят п’ять років безпросвітньої самотності. Але ви ніколи не будете самотніми.

— Парадокс, вірно?

Людина самотня і не самотня в один і той самий час її знівеченого сприйняття реальності. Ви саме те, на що можете розраховувати від себе і в той час не можете розраховувати ні на що у цьому вимірі. Ваше життя вас ні до чого не зобов’язує, але життя потребує обов’язків. Це нескінченний ланцюг диструктивного світоогляду, або це величезні можливості критичного мислення, або просто думки, які виглядають сповненими сенсу лише від самого стилю написання.

Майже кожну фразу можна романтизувати, драматизувати та надати сенсу. А якщо сенсу немає, то і порозумітися з цими твердженнями немає потреби, або є, і це зовсім не твердження, а питання, до яких автор так і не надав потрібного ЗНАКУ.)

Людина бачить лише те, що хоче бачити. Чує лише те, що хоче чути. Відчуває лише те, що хоче відчувати. Але вірить в те, у що не хоче вірити.

— Парадокс, вірно?

Для занадто уважних повтор викличе дискомфорт, для тих хто не помітив, то це речення. Наголосити на чомусь і заставити людину піддатися сумніву, інтересу, роздратуванню або обуренню - занадто просто. Будь-яка ваша емоція - не ваша, ви лише пристрій для її проекції, або навпаки, хтось пристрій для вас, щоб ви могли відчувати свої ємоції (…)

— У чому сенс?

Людина сама собі створює проблеми, хоча, може для когось проблеми утворюються лише завдяки іншим людям. Лише від свого нарождення ви вже потрапляєте у кризу - кризу новороджуванності, але єдина можлива на то реакція - втрата ваги. Ще й не встиг пізнати життя, вже отримав кінську дозу стресу. А вже через пару рочків ваша поведінка буде казати сама за себе: «Любий дорослий опікун, будь ласка, йди від мене геть, та зрозумій, що я вже маю свою особливу думку». Не вийшло ще добре навчитись ходити, вже є потреба на свої забаганки та відділення від батьків, але то героїчно-трагічне дійство.

Близь до тринадцяти рочків кожна везуча або невезуча людина зустрічає повними обіймами ще один кризис. Користуючись модним сленгом, то: «Формуємо у собі дед-інсайда», - який у свою чергу випотрошить з нас все, що було до, скинувши ваші settings до повного zero. Найбільш цей період кричить від самотності, підліток зовсім не розуміє хто він, ким має стати і вже незадовго в його майбутньому хтось поглумиться та зробить ще одне: « settings —> zero».

— Хочете нервово з цьго посміятись? Бо хтось заліз у ваш мозок та все скинув? Або підете скидати йому всі settings?

Перше кохання, перші амури, та: «Це моя судьба», - яка через деякий час стане: «Це мій кошмар». Шукаючи собі другу половинку людина тікає від самого себе … кхм, ой ні, тікає від самотності та неповноцінності, ой… бажання пізнати казкове відчуття кохання, про яке потворно…ні, досить вже… пилко та яскраво розповідають та демонструють на великих телеекранах.

Хоча, до чого тут сміх, ваша нервова натура вже знайшла свого амура, який поєднав сердця, але страх, що якась жартівниця знов зробить: « settings —> zero», - вас не покидає, тому близь до двадцяти восьми рочків ви зробите це самі.

Ваші руки почнуть творити нову історію, якою ви знов не будете задоволені, але будете намагатись все змінювати, холити та лелеяти свої досягнення тісно притуляючись до свого парнера, з яким ви почуваєте себе цілком щасливою людиною.

— До чого тут самотність?

— Дійсно, до чого? - задам питання собі від вас.

— О moim dziecku !

*з польської: «О моя дитинко»*

Біля твоїх тридцяти п’яти рочків чортик прогулявся і ніжкою, і хвостиком, і діжкою, і тим самим…поміркуй самостійно. Твої янголи охороці не змогли змиритися з тим, що на любов та партнерство, якщо таке й виходить, пішло так багато часу, та прибрали ручки фортуни. Потреба вкласти у себе, потреба до результуючої самотності, о так, ця тяга тринадцяти рочків, але градація дещо змінила «lazy dead inside» на «productive dead inside». Вже й нічого не мило аби той мозок заспокоївся що до твоєї особистості та її реалізації.

— Тобто увесь сенс був у продуктивній самотності? Але самотність такий жахливий термін.

Дивовижно, але самотність страшна лише тим, хто не розуміє самого себе. Запам’ятай дуже добре: «Самотність - це ти сам».

— Ніколи не страждати тому, кому не нудно, навіть, і самому.

Самотність - це про інтерес до самого себе, тобі ніколи не буде тяжко на душі, якби ж то була така цікавість до себе. Коли ти сам - найкраще, що траплялося в твоєму житті. Коли ти - повноцінна особистість, яка полюбляє бути наодинці рівноцінно, як би полюбляла бути в компанії. Усе, як було сказано: романтизовано та драмтизовано. Висновки залишаються за вами.

Вважаю, що ви так і не поставили потрібний знак, де він мав бути.