"Кохання це почуття таке"
Кохання це почуття таке,
Що спалює до щенту,
Усе твоє нутро,
І ти вже інша є людина.
Без нього вже не можеш,
Дивного такого відчуття.
Кохання це якби водночас,
У танці темрява зі світлом,
Полум’я із льодом поєднались,
І їх ніяк уже не роз'єднати.
Кохання це дарунок неба,
Усім знедоленим й нещасним.
Із ним усе таке прекрасним враз стає,
Немовби ти ніколи і небачив,
Цієї неймовірної краси,
Немов  не відчував життя.
З тим ніжним почуттям,
Здається наче виростають крила,
Нечаче ти летиш у небеса.
Та моїй душі чомусь від того гірко,
Бо не маю відчуття кохання,
Бо не маю в серці я тепла
************************************
              "Вже знов весна"
Вже знов весна, пора кохання,
А на душі у мене все зима.
Весна усім закоханість приносить,
Мені ж лише одну печаль,
Бо серце знає лиш одні морози,
Нема тепла, немає й почуття.

В любов не вірить серце крижане,
Воно її вважає згубою для себе.
Бо ще не знає що таке любов,
Ще моє серце ніколи не співало,
Ніколи радості в собі не відчувало
І того вічного і пристрасного відчуття.

Воно сховалося у панцир,
Із каменю і льоду стіну си збудувало.
І радісному променю кохання,
Вже не пробитися до серця мого.
І світла та тепла ніколи не буде,
Одна лише зима і темрява у серці й на душі.

Та все ж я вірю та надіюсь,
Що шлях до нього те почуття усе ж знайде.
Й весна у серце моє увійде,
Своїм теплом наповнить душу.
І я відчую і дізнаюсь,
Що є кохання на землі.
************************************
        "Кохання яке воно наспавді"
Кохання яке воно насправді,
Ніхто не знає й досі.
Комусь воно як мед солодке,
Для когось як гіркий полин.
Кохання воно є різне,
І пристрасне й болюче,
Прекрасне і огидне в той же час.
Воно неначе троянда  і будяк,
Без нього ти як би і не живеш,
Та й з ним ти жити вже не взмозі.
Ніхто не знає яким воно прийде,
Чи вірним, пристрасним, й щасливим,
А чи із болем й гіркотою для душі,
О ні ніхто цього не знає.
У всіх надії, мрії й сподівання,
Що прийде час омріяного щастя.
Захопить у полон безмежнеє кохання,
І понесе на крилах в небеса.
А потім з висоти летиш в тартарари,
Бо вже зламали крила.
Таке воно кохання,
Приносить радість й щастя,
А разом з ними біль й розчарування
************************************
          "Любов це така штука" 
Любов це така штука
Яка приносить лиш безвихідь
Любов це пекельні муки
Що спотворюють наш світ
Любов це почуття
Яке знищує нас з середини
Любов це така штука
Яку ніколи не пізнаю
Колись закоханість була
Та її розбили й знищили
Всі ті кого можливо я любила
Тепер у моєму серці
Лиш одна розруха
Одна лиш темрява в мені
Пітьма і злоба там у серці
В душі моїй одна лиш злість
І вже нічого не змінити
Не поміняти на любов
Зі зла добро вже не зробити
Вже демона на ангела перетворити
Стане не підсилу геть нікому
Я злобне і колюче стерво
А не лагідне і ніжне кошеня
Я та яка не вірить у любов
Не йме вже віри у кохання
І хоть би хтось не намагався
Це почуття вже мертве
Любові вже не має у мені
Я вже не знаю про кохання
І більш уже не хочу  знати
Мені без любові тої
На світі що створила я собі
Живеться легше й спокійніше
Там за стіною снігу й льоду
За полум'ям із пекла мого
Так я стіну собі створила
Відгородилася від всього світу нею
Бо як інакше вижити мені
На цьому злому світі
Якщо цей світ розбив і знищив
Мене він зруйнував і розтоптав
************************************
       "О весно, чому ж така холодна"
О весно чому ж така холодна,
Ти до нас прийшла.
Ми ж так тепла чекали,
А що отримали натомість.
О весно ти ж пора кохання,
Тоді чому на серці,
Лиш одна журба.
Чому ж в душі,
Один лиш смуток.
О весно чому прийшла,
Із снігом ти до нас.
Де ж те обіцяне тепло,
Де запах квітів різнобарвних,
І буяння розмаїтих трав,
Ну де ж це все.
О весно нащо принесла,
Для нас одні лиш грози,
Сумні, безвтішні та похмурі дні.
Ми ж хочем радості,
Веселих і бадьорих сьогодень.
************************************
       У теплі твоїх рук"
У теплі твоїх рук,
Відчувається спокій,
Наче перед каміном,
В день дощовий.
У теплі твоїх рук,
Відчувається жар твого серця,
Наче полум'я сонця,
В день зимовий.
У теплі твоїх рук,
Я таю як лід,
Наче вершкове морозиво,
У спекотний день літа.
У теплі твоїх рук,
Моя крига розтала,
І щезла назавжди.
Тож не можу я більше,
Поруч бути з тобою.
Не можу я більше,
Відчувати жар твоїх рук.
Відпусти і забуть,
Про мене таку одиноку.
Не можу я більше,
Бути з тобою одна,
У твоєму полоні.
Хочу я бути холодна,
Як лід і скрижаль,
У зимову стужу.
Хочу я бути холодна,
Бо родилась зимою,
В лютий місяць цієї пори.
Тож прощай і прости,
Я втікаю від тебе,
Всвою рідну стихію,
В морози і сніги.
Там я буду сама,
Може щаслива,
А може сумна.
Там я буду собою,
Може нормальна,
А може вар'ятська.
Та мені все одно,
Буде там на краю,
Всього білого світу.
Та мені вже всерівно,
Буде там за триморем,
Всього білого світу.
Там я буду і хочу,
Бути лиш тільки сама.
***********************************