леся маркiв
@lesia_vikram
Працюю на швейній фабриці. Деколи пишу вірші. Життя не таке погане воно буває гірше.
Блог Всі
Розмова з собою по душам
Новини
2
24
Розмова з душею про життя і світ
Новини
5
36
Розмова з душею про життя і світ
Новини
3
22
Книги Всі
Вірші Всі
Знову йде війна
В нас в Україні знову йде війна, Й ніхто не відає коли ж закінчиться вона. І люди всі в тривозі й невідомості, І паніку посіюють навколо нас, Наші вороги закляті, Що крові і землі нашої хочуть. Та знайте вороги, Вам Україну не здобути, Її ви не поклали на коліна. Вона незламна й незборима, Україна вам прокляті вороги не по зубах. Її сини і воїни завзяті, Підуть в запеклий і звитяжний бій. І хоч боїв тих наша ненька Україна, Бачила вже вдосталь на усі віки. Й своїх синів поховано багато, Та ворогові не здамося ми повік. Ми будемо битись до загину, Й слава про звитяжних воїнів, Буде до віку поміж нас. Бо Україна була є і буде, Вільна, сильна й незборима. Слава Україні!  Героям Слава!
2
0
208
Ну чому?
Боже, ну чому на світі, Тому що створив Ти. Люди всі що тут живуть, Настільки заздрісні і злі, Настільки злобні й гордовиті. Боже, ну чому на світі, Тому що створив Ти. Не може бути крапельки добра, Щоб ми всі були, Настільки люблячі і добрі, Настільки лагідні і щедрі. Але у цьому світі нашому, Це аж ніяк є неможливо. Бо нависло над нами, Всесильне і могутнє зло. І все це через того, Що перше зло вчинив, Він проти Тебе Господи, Отче Наш Небесний. І він панує нашим світом, Що світ наш зробився злий. Та все ж здаватися, Не повинні ми в цей час. Надіятись на краще мусим, І вірити в добро повинні. Бо в народі є повір'я, "Добро завжди перемагає зло". Ми станем як та скеля, Ми станем нездоланні, Перед найлютішим злом, Непереможні будьмо всі разом. І буде вести ми війну, Хоч й вічною вона буде, Та все ж Добра зі Злом. І хоч ми будемо мати втрати, Та все ж досягнемо мети, І переможем люте зло. А Бог нам в цьому допоможе, Хоча і так далеко Він, Від наших душ, сердець, і дум.
4
2
218
Осінь
Постукала Осінь, До мене в вікно. І літо відправила, В дальню дорогу. Але не сказала, При цьому ні слова. Так чом же її, Не любити ту, Осінь. Привела з собою, Три кольори світу, Що звуться вогнем. Жовтий бо сонячний, Оранжевий-багаттяний, Червоний же колір, Багряна любов. Так чом же її, Не любити ту, Осінь. Нехай же вона, Холодна й з дощами, Та все ж вона, Прекрасна й чудова. Врожаю збиральниця, Й дарівниця грибів, Предвісниця снігу, Пухнастого й білого. Так чом же її, Не любити ту, Осінь. Якщо хтось не любить її, Вона цим журиться, Не буде ніколи. Пригорне до себе, Останнім теплом, Зігріє бабусиним літом. Посіє листочками, І землю кольоровою, Ковдрою вкриє повсюди. Яка же ж чудова, Осіння пора. Так чом же її, Не любити ту, Осінь.
3
0
272