Блог
Всі
Розмова з собою по душам
Новини
Зовсім не давно одна людина спитала мене що я бачу навколо коли ми прогулювалися по парку, вона мала на увазі красу природи та я сказала що не бачу нічого красивого бо для мене це як буденність і от тепер я задумалась а чому я не помічаю навколишньої краси. Відповідь на це у мене лиш одна бо не хочу та й не можу мій світ настільки став сірим і одноманітним що через його пелену не видно нічого хорошого, а все тому що й наш світ такий. Ми люди стали вести себе гірше звірів, ми знищуємо себе і все що навколо. Для чого все це, вся ця злість, ненависть, расизм, лють, війна, вбивства, домашнє насильство і ще багато всього того поганого і злого щопороджує ворожнечу між людьми. Чому не може бути любові, добра, ніжності, тепла, людяності, милосердя і співчуття, і того всього доброго що викликає радість і спокій у наших душах і серцях. І тому через такий от жорстокий світ я і не можу довіряти людям і бачити все те хороше що навколо бо все те погане його затьмарює і мабуть
тому я і залишусь самотня і одна хоча мабуть так буде навіть краще та все ж я не втрачаю надію на все те краще що є у нашому житті.
2
24
Розмова з душею про життя і світ
Новини
Для когось фізичний біль є нестерпним і важким для сприйняття, та для мене фізично я його ще можу перенести, я не можу стерпіти душевнопсихологічного. Він розриває душу, від нього просто нехочеться жити, це як вулканічна лава під час виверження що знищує все на своєму шляху. Так само і душевний біль вириває з серця добро і любов залишаючи відчай і злість. І щоби не робила якби не намагалася я щось змінити стати чуточку добріше ніяк це не виходить, душевні рани кровоточать і не хочуть загоюватись. Тому знаю як тобі душе моя гірко і сумно що ти є зі мною та я радію що ти в мені бо вірю ще не все втрачено ще є надія на добро й любов.
5
36
Розмова з душею про життя і світ
Новини
Так душе моя я знаю що ти є зранена і зла на увесь світ,та цей світ не є настільки злим і егоїстичним щоби його не любити він є прекрасним і треба шукати цю його рису в собі і навколо
3
22
Книги
Всі
Вірші
Всі
Знову йде війна
В нас в Україні знову йде війна,
Й ніхто не відає коли ж закінчиться вона.
І люди всі в тривозі й невідомості,
І паніку посіюють навколо нас,
Наші вороги закляті,
Що крові і землі нашої хочуть.
Та знайте вороги,
Вам Україну не здобути,
Її ви не поклали на коліна.
Вона незламна й незборима,
Україна вам прокляті вороги не по зубах.
Її сини і воїни завзяті,
Підуть в запеклий і звитяжний бій.
І хоч боїв тих наша ненька Україна,
Бачила вже вдосталь на усі віки.
Й своїх синів поховано багато,
Та ворогові не здамося ми повік.
Ми будемо битись до загину,
Й слава про звитяжних воїнів,
Буде до віку поміж нас.
Бо Україна була є і буде,
Вільна, сильна й незборима.
Слава Україні! Героям Слава!
2
0
272
Ну чому?
Боже, ну чому на світі,
Тому що створив Ти.
Люди всі що тут живуть,
Настільки заздрісні і злі,
Настільки злобні й гордовиті.
Боже, ну чому на світі,
Тому що створив Ти.
Не може бути крапельки добра,
Щоб ми всі були,
Настільки люблячі і добрі,
Настільки лагідні і щедрі.
Але у цьому світі нашому,
Це аж ніяк є неможливо.
Бо нависло над нами,
Всесильне і могутнє зло.
І все це через того,
Що перше зло вчинив,
Він проти Тебе Господи,
Отче Наш Небесний.
І він панує нашим світом,
Що світ наш зробився злий.
Та все ж здаватися,
Не повинні ми в цей час.
Надіятись на краще мусим,
І вірити в добро повинні.
Бо в народі є повір'я,
"Добро завжди перемагає зло".
Ми станем як та скеля,
Ми станем нездоланні,
Перед найлютішим злом,
Непереможні будьмо всі разом.
І буде вести ми війну,
Хоч й вічною вона буде,
Та все ж Добра зі Злом.
І хоч ми будемо мати втрати,
Та все ж досягнемо мети,
І переможем люте зло.
А Бог нам в цьому допоможе,
Хоча і так далеко Він,
Від наших душ, сердець, і дум.
4
2
280
Осінь
Постукала Осінь,
До мене в вікно.
І літо відправила,
В дальню дорогу.
Але не сказала,
При цьому ні слова.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
Привела з собою,
Три кольори світу,
Що звуться вогнем.
Жовтий бо сонячний,
Оранжевий-багаттяний,
Червоний же колір,
Багряна любов.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
Нехай же вона,
Холодна й з дощами,
Та все ж вона,
Прекрасна й чудова.
Врожаю збиральниця,
Й дарівниця грибів,
Предвісниця снігу,
Пухнастого й білого.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
Якщо хтось не любить її,
Вона цим журиться,
Не буде ніколи.
Пригорне до себе,
Останнім теплом,
Зігріє бабусиним літом.
Посіє листочками,
І землю кольоровою,
Ковдрою вкриє повсюди.
Яка же ж чудова,
Осіння пора.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
3
0
341
