Глава 3
- Цього не може бути. Закричав я від захвату. Вона стояла в довгій сукні, висока і струнка .
І головне вона не видна, коли дивишся на неї, а тільки видна бічним зором. Вона стояла і не ворушилася, неначе, глибоко замислившись, згадувала свого чоловіка. Як буває, дивляться на пам'ятник родичі, що прийшли на кладовище. Сукня у неї була до п'ят, а волосся було до плечей. Від неї віяло і холодом і добром одночасно. Але страху не було, їй було не до нас. Я запитав у Сані:
- А її усі бачать?
Він сказав, що її бачать не усі, тому що буває у людей поганий зір. А буває, люди від природи не розрізняють кольору, такі її не можуть побачити. Потім я спостерігав за нею ще багато разів, і вже стало якось звично, і згодом перестав звертати на неї увагу. А вона продовжує ходити до свого коханого кожну неділю і зникає через якийсь час.
Коментарі