Лідія Юртаєва
2022-01-02 22:43:48
Коли враз припорошило
Думки вголос
#Дорослість
Вчора цілий день накрапав дощ. Проте ніч була сухою. Морозяним сонячним ранком лише подекуди рясніли невеликі калюжі, що встигли покритись тонким шаром льоду. І як тільки стемніло, хмари струшували із своїх пухнастих голів сріблясті дрібні сніжинки. Недовго. За дві з лишнім години землю злегка припорошило. Але достатньо для того, щоб вразити зір чарівною білизною. Ми із сестрою вирішили не гаяти часу, щоб застати красу першої свіжості, тож вирішили прогулятись вуличками. Звісно не ми одні. І не всі переслідували ті ж цілі. Зате діти. Ними всіяло, як і сніжинками. Вмить і безліч. Вони відшукали замерзлі позавчорашні калюжі, і перетворили їх на льодяні смуги розваг, човгаючи ними безугаву взад і вперед. Ми із сестрою не стримались, і приєднались до них. Декілька човгань не завадить забути про дорослість, і на декілька секунд пірнути в сад безтурботних днин.