Лідія Юртаєва
2021-12-09 21:17:49
Думки вголос
#Те_що_за_вікном
Споглядаю як за вікном, моя уява малює полотно. Густий туман сідає на землю, вкриваючи усе своєю непроглядністю, просочується скрізь спустошені сухогілля дерев, зливається з тоненьким покривом снігу, і враз, серед парку нізвідки вз'ялося біле море.
Повільною ходою з нього витікають розмиті образи-неведимки, створюючи океан загублених примарних постатей. Витають одне поміж одного, вишукуючи солодку відповідь. А чи ми живі? Хочуть вивідати у неї. А вона зачаїлась десь так намертво, що анізвуку. Щоб довіку ті мисливські танці здіймали бурю, спуштошували все довкола голодною цікавістю, й передавали з уст в уста, лунким відлунням, про її існування.