Юлія - Жити

Юлія

2020-07-31 19:12:25

Жити

Цікаве, Думки вголос, Різне

Коли сонце знаходилось в зеніті, а літо тільки починало оживати під його пекучими променями, нікому не було діла до привабливої незнайомки. Її чорне волосся хвилями спадало до плечей, контрастуючи з блідою шкірою та лише підкреслючи витончені і дещо жорсткі риси обличчя. Короткі джинсові шорти дозволяли максимум уваги незнайомців зосередити на її струнких спортивних ніжках і не зациклюватись на перебинтованому плечі, яке неможливо сховати влітку. Вона пришвидшила ходу, щойно опинилась біля свого будинку, тремтячими руками відчинила двері і зайшла всередину, голосно грюкнувши дверима. Плече неймовірно пекло і нило. Дівчина дістала ножиці, які завжди сиділи на полиці в коридорі і розрізала пов’язку. Фіолетово-коричнева рана пульсувала. Вся була покрита прожилками, схожими на напружені вени, які з’являлись і зникали, варто було лише поворухнутись. Присіла на підлогу і ледве стримала крик. Одна з таких “прожилок” пробила собі шлях назовні і вилізла чимось схожим на блідого дощового черв’яка, вивільнивши одночасно суміш крові і гною, яка стікала вниз по руці, приносячи полегшення. Дівчина без вагань схопила слизького, не надто кмітливого черв’яка, висмикнула його з рани, кинула на підлогу і розчавила своїми улюбленими білими кросівками, які досі не зняла. На хвилинку стало жаль кросівок, тепер вона не зможе на них і глянути. Але те не важливо. Трохи надавила на рану і звідти потекла ще одна порція гною. Тиснула, поки його не замінила кров. Тоді облила все спиртом і знову нанесла тугу пов’язку. Пішла на кухню, ігноруючи огидну пляму від роздушеного паразита. Вони ніколи не зникали, лише сантиметр за сантиметром відвойовували поверхню її тіла. Навіть, коли відрізала гнилий шматок, вони знову оселялись на свіжезагоєній ділянці. Не розуміла чи то вони і заберуть її життя, чи вже це роблять. Інколи уявляла, як вона лежить одна не в змозі поворухнутись, відчуваючи кожен їх рух і задихаючись від запаху розкладання власної плоті. І це вже не вражало її так, як вперше. Картина здавалась звичайним сценарієм кінця. Але до цього часу, вона боротиметься, вона житиме. Дівчина взяла букет білих троянд, який сидів на кухні у кришталевій вазі і зібралась на заплановану зустріч. Перед виходом глянула в дзеркало, поправила зачіску. Оглянула букет і помітила на одній з троянд ще одного такого черва. Перелякано струсила його на підлогу і теж розчавила. Вибігла з будинку, забувши закрити двері на ключ.