Блог
Всі
Думки вголос
Хто я? Я тільки нереалізоване бажання стати письменником. Я тінь своїх власних мрій, я гарячковий сон викривленого реального життя. Ще з дитинства, коли я мріяла стати письменницею я уявляла стильний образ, який би вирізнявся з посеред буденних витонченістю і оригінальністю. І обов'язково шовковий шарф на шиї. Це було одним з обов'язкових пунктів справжнього письменника. А в +40 з шарфом на шиї точно будеш вирізнятись, хех.
Отож, а дещо пізніше мені наснився сон, де в мене був сірий шарф чи він якось фігурував і це здавалось таким знаковим, таким містичним, що зовсім забула про те, що щоб стати письменником треба писати, а потім забула і про сон. Тепер мені потрібен цей шарф, я шукатиму його, поки мої твори не зазвучать в голові, не вибудуються в сторінки, не стануть знайомими історіями. Якщо один не допоможе, я знайду інший, як ні то ще інший.
Мені потрібен елегантний шарф на шиї і купа слів в моїй уявній скарбниці. Мені потрібне моє життя, а не його тінь.
Думки вголос
Вампірська тема зі мною ще з підліткових років. Це захоплює багатьох, вони множать сюжети, героїв, ідеї. Повторюють їх знову і знову. Тому я ніколи і не бралась за цю тему, бо знаю що захочу переписати ще раз те саме. А може варто? Це наше бажання вічного життя, наше бажання краси і молодості, наше бажання возвишення. Наше прагнення вічності. Один герой (з таких, з вампірів) говорив "я дам тобі те, чого не було у мене. Я дам тобі вибір". І його слова дуже цінні. Його слова дуже цінні, бо життя є справді людським, життя є справді вільним до тих пір, поки ти сам можеш вирішувати жити чи помирати.
Думки вголос, Особисте, Різне
Я в центрі виставки ілюзій. Я творець і глядач міражів. Щоб вибратись, треба закрити очі і опинись в повній темряві. Щоб вибратись, треба відмовитись від них. Відмовитись від ілюзії любові, відмовитись від ілюзії присутності, погодитись на страх і біль. Щоб вибратись треба прийняти страх і біль. Але біль починається без них. Біль починається з відсутності голосу в моїй голові. Біль починається з відсутності шуму в моїй голові. Біль починається з занурення в реальність, в якій я ніколи не отримаю те, що маю зараз.
Стій попереду мене, не втікай, не опирайся. Стій попереду мене на темній вулиці ілюзій, де ти дозволяєш себе любити. Дозволь мені цілувати тебе як в останнє, дозволь нам бути собою. Чи є ми тим, ким бачимо себе тут?
Я міраж, я бліда копія буття. Я розмите відео антиреклами. Я люблю навіть не їх. Я люблю тільки думку про те, якими би ми могли бути, думку про те, якою могла б бути я і кого могла би бачити поряд.
Найбільшим є те зло, яке намагається бути добрим. Найнебезпечніший той, хто не знає, що він робить. Найстрашнішим є зло, яке не визнало себе.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Не жива?
Не ходити дорогами любові
Не благоговіти перед образом Афродіти
Не бути із нею у таємній змові
І не хотіти…
Не ступати дорогами болю
Тримати життя в клітці іржавій
Проіснувати на пустому полі
Несправжній, лукавій
Перед чистим листом - не творцем
Сіяти беззмістовні слова
З мертвим, кам’яним лицем.
Не жива?..
6
0
362
