Видалити публікацію?
Юлія
2021-01-17 19:17:06
Особисте, Думки вголос, Різне
(18+) Рита ненавиділа це життя, найбільше ненавиділа те, що їй таки хотілось жити і ніяк не вдалось розпрощатись з цим бажанням. Не будувала ніяких планів, закинула будь-які натяки на амбіційність у глибоке темне дно. Вона була з тих, хто просто покірно чекає смерті і не підозрюючи про це. Все було беззмістовним, сірим і пустим до появи в її житті Лії. Думки про неї змушували посміхатися вперше за довгий час. Це мало бути тимчасовим захопленням, просто для урізноманітнення буття. І такий зв’язок і виявився занадто коротким. Рита стояла під баром “City”, чекаючи на неї. Мала час, щоб знову і знову прокрутити в голові їхні по-дитячому щасливі моменти. Було боляче. Її руки тряслись, а з очі вкотре стали вологими. Вона застегнула свою улюблену чорну шкіряну куртку (попри літню пору вночі віяло холодом) і тильною стороною долоні витерла сльози. Світ знову ставав таким безбарвним і таким справжнім. То от він який, мертвий і байдужий, просто космічна куля, яка готова поглинути тебе і розщепити на елементи. Уявляла як таки закінчить це все, як все закінчиться отут і ні для кого, крім неї самої це не матиме значення. Екран просто погасне. Уявляла, що її більше немає і тільки це змушувало відчувати хоч щось. Лія таки вийшла. Вона виглядала бездоганно, як завжди. Чорна коротка сукня сиділа на ній ідеально. За легким рум’янцем на щоках можна було здогадатись, що вона захмеліла. Із клатча дівчина дістала сигарети і запальничку, підпалила одну і затягнулась. - Ти тепер куриш? - Рита не змогла втриматися і видала свою присутність. - А ти слідкуєш за мною? - дівчина виглядала злою. Вона відійшла, але Рита наздогнала її. - Можеш робити, що хочеш. Це абсолютно не важливо для мене, Лія. Ти ж знаєш, я люблю тебе. - Рита проігнорувала запитання і схопила дівчину за руку. - Я люблю тебе Лія, ти залишиш мене так? - Я ж тобі все пояснила. Це був лише експеримент, мені подобаються чоловіки, ясно? Рита не відповіла, а лише потягнула її за собою, за ріг будівлі бару. Приглушена музика дратувала дівчину ще більше, а Лія злякано дивилась на неї, притискаючись до стіни. Вона могла вирватись, могла втекти, але така наполегливість просто паралізувала її. Рита притиснулась до неї своїм тілом і залишила поцілунок на шиї. - Тобі ж це подобалось? - шепотіла вона. Знайомий запах парфумів колишньої, її дихання, голос зводили її з розуму. Схопила дівчину за підборіддя і поцілувала. Та не відповіла на поцілунок. Знову, знову і знову. - Бля.. - дівчина стукнула кулаком в стіну прямо біля скроні Лії. Пальці одразу ж зафарбувались в червоний колір. Ти ж тут, ти ж любила мене. Чому ти не можеш повернути все назад? Її серце обливалось кров’ю, а її мозок не міг чітко мислити. Все було ніби у сні, де ти постійно втрачаєш бажане і ніяк не отримаєш. Може, просто сильніше тримати? Треба сильніше тримати бажане, щоб його не відібрали. - Відпусти мене Рита, це не смішно. - дівчина спробувала відштовхнути її вільною рукою, але та була сильніша. Рита поправила її довге каштанове волосся, пасма якого падали на очі. А в очах був тільки страх. Це можна було розгледіти навіть в напівтемряві. - Я розумію, що тобі важко… - почала було Лія. - Помовчи краще, - Рита відійшла і відпустила її. Не можна постійно тримати те, що і не було твоїм. - Біжи, шукай собі члена побільше. Тобі ж це потрібно, так? Подобається відчувати себе його сучкою? Чи ти любиш трахати його? - Може, я хочу сім’ю, це тобі тільки важливо хто кого трахає. Лія отримала ляпаса. - Я не ставила експерименти над тобою…- Риті стало соромно за свою поведінку. Вона вирішила просто піти і залишитись наодинці. Але Лія наздогнала. Дівчина зупинила її і обійняла. Справді, вона сама часто не знала чого хотіла. Але поряд з Ритою знала, що хотіли її, її присутність в цьому житті важлива. - Ходімо додому. Я напишу Стасу, що ми розходимось і все буде як раніше. Рита притиснула її ближче і вкотре вдихнула її запах. - Якщо ми зараз йдемо додому, тобі потрібно зрозуміти, що ще одного "Стаса" я не витримаю, я вб’ю тебе, розумієш? - Пішли, Рита, я теж тебе люблю. Дівчата викликали таксі і поїхали до Рити, де жили місяць назад. Їх душі горіли, коли були поряд. Горіли якимось химерним, зеленим вогнем, але обоє не могли його проміняти на щось інше.
2
72