Джуді і Джек дещо заблукали на невідомій дорозі і вечір не обіцяв швидкого прояснення шляху. На щастя, їм трапилась якась забігайлівка, вивіска якої кричала своїм яскравим світлом ще здалеку. Туди і вирішили зайти мандрівники. Їхній шлях був роботою не кількох днів і навіть місяців, тому невелика зупинка нікому не мала зашкодити.

Всередині було шумно, затишно і метушливо одночасно. Хтось танцював на столі, марнотратно розливаючи напої; хтось сидів в куточку і гладив кота, який муркотливо ластився до свого тимчасового власника; ще одна компанія розрізала торт і роздавала по шматочку всім бажаючим, а таких було багато.

Мандрівники присіли за єдиний вільний столик.

- Дивне місце тут, Джуді. Я сходжу, озирнусь. Ти поки замов щось і теж приглянись до всіх. Може, краще нам переночувати надворі… - Джек задумливо зморщив лоба, як робив це ще в дитинстві, і покинув сестру.

Джуді не відчувала небезпеки, всі здавались щасливими. Хотіла було і Джеку захопити шматочок торта, але до неї підсіла незнайомка.

- Привіт, я - Нора, - худощава дівчина протягнула руку. Вона виглядала дещо молодшою за Джуді, пофарбоване в світлий колір волосся від природи було однозначно темнішим, що видавали незафарбовані корені. Одягнена була занадто легко для такої погоди - в червону майку і коротку рожеву спідницю в клітинку.

- Джуді. Ти часто тут буваєш?

- Та ні. Тут рідко можна зустріти когось цікавого, а ти здаєшся такою, - відповіла Нора.

- Чому ж? І що це за місце? Заспокой мене і скажи, що воно тільки здається незвичайним через тривалий час в дорозі.

Нора завагалась, а тоді весело продовжила:

- Тут просто зазвичай виконуються бажання людей - потаємні чи ні. Якщо бажання двох людей сходяться, тоді вони зустрічаються. Наші бажання зійшлись, очевидно. Не можу сказати точно, поки не побачу тебе.

- Не побачиш мене? Я ж тут, навпроти тебе, - Джуді була здивована.

- Я можу бачити речі, але не так, як їх бачиш ти. Візьми мою руку і приклади до свого обличчя.

Джуді відчула як загрубілі від фізичної праці пальці Нори проходяться по її обличчю, вивчають його:

- Добре, я не помилилась, - винесла нарешті вердикт незнайомка і продовжила, - я можу бачити речі також через запахи. Не всі бажання, виконані тут, є справжніми. Наприклад, отой кіт, - і дівчина вказала на рудого пухнастика, ніби справді бачить його власними очима, - він не має запаху, жодного. Готова поклястись, що цей кіт не справжній.

- Нам точно не варто піти звідси?

- Поки ти зі мою, ти в безпеці, - Нора підсіла ближче.

Джуді здавалось, ніби вона зустріла давню подругу, ніби вона увесь цей час нудьгувала без цієї звичайної дівчини.

Повернувся Джек. Присів біля них, познайомився з Норою. Джек змок під дощем і добряче змерз, недовірливо поглядав на Нору і вся обстановка, здавалось, викликала в нього нудоту.

- Джуді, - кинув багатозначний погляд на сестру, - нам варто продовжити шлях… вдвох, розумієш?

Нора і Джуді вже тримались за руки і попри те, що зовнішньо вони не були схожі, Джеку все важче було розрізнити цих двох.

- Візьмемо Нору з собою? Буде весело. Більша компанія. Джек?

Нора і сама не очікувала на такий поворот. Дівчина перелякалась:

- Я ніколи не виходила за межі цієї місцини, не думаю, що це хороша ідея, Джуді.

Піддавшись страху незнайомки ці троє сперечались тихо. Джек переконував залишити в спокої Нору, Джуді переконувала її піти з ними, Нора просто намагалась відкласти конфлікт на наступний день. Коли зрозуміла, що це так і не закінчиться до ранку, вмовила Джуді закрити очі і накрила її повіки своєю долонею. Тоді дівчина побачила, де вони насправді. Біля кожного був могутній демонічний дух, який навіював ілюзії. Здавалось, вони підживлювались через контроль власної жертви і були настільки захоплені процесом, що поява незнайомців не схвилювала їх. Але чому? Чому жоден не підходить до їх столика?

Нора недовірливо зиркнула на Джека і нахилилась до вуха Джуді, щоб поділитись нарешті хоч з кимось правдою.

- Я така ж, після смерті я теж стану демонічним духом. Я продала Головному свій зір і душу, щоб отримати певну перевагу. Поки я з вами, вони не посміють вам щось заподіяти, навіть якщо ви підете з миром, вони не помітять. Але коли зрозуміють, що я надумала втекти, вони прикличуть Головного і це гірше смерті.

Джек чув кожне слово і була би його воля, вже би накивав п’ятами і не займався спасінням потенційних демонів. Але це було рішенням його сестри.

Джуді поклала руку на коліно блондинки і поцілувала її.

- То давай зробимо вигляд, що ти моя ілюзія… і покинемо це місце чи принаймні знайдемо якесь менш людно-демонічне.

Нора досі не вирішила чи подобається їй, коли пробуджують її темну сторону. Але це робило її сміливішою, хитрішою, жорстокішою. Це було дуже корисно, якщо втриматись на межі. І зараз Джуді сама того не відаючи, кожним доторком пробуджувала істинне Зло. Істинне саме через те, що воно досі мало частинку людськості.

- Що ж, давайте усамітнимось, і ти, красунчик, ходи з нами.

Вони вийшли на свіже повітря, дощ пекучими краплями нещадно барабанив по шкірі. Нора взяла за руку Джуді і Джека.

- Якщо ви справді хочете допомогти мені, мені потрібна енергія обох, - пояснила вона братові і вдячно кивнула, коли він стиснув її руку.

Вони побігли щодуху дорогою. Нора наказала бігти, поки не буде чутно рев Головного, тоді вони зупиняться і дадуть відсіч.

Бігти було боляче, нестерпно, але в той же час напрочуд швидко і легко. Нора теж поділилась з ними своєю енергією.

- Повертайтесь, він за нами! - крикнула Нора, коли грім пролунав вже втретє.

Її очі засвітились червоним, а з тіла вирвалась ударна хвиля, настільки сильна, що відкинула всіх трьох за межу цього селища, де зовсім не дощило.

Вони змогли втекти. Нора ніколи і не сподівалась на щось подібне. Джек проклинав всіх добрих богів, яких знав, за те, що не вберегли їх від такого. Джуді віддала занадто багато енергії, тому втратила свідомість і ніяк не приходила в себе. Нора взяла її на руки.

- Йдемо, Джек, треба якомога швидше знайти вам безпечний нічліг.

- Я зміню тебе якщо треба, - Джек був приємно здивований вірності незнайомки.

- Для мене це не важко, просто поділишся енергією за необхідності.

- Трясця тобі Нора, тільки почав вважати тебе за нормальну. Йдемо вже.

Поки ще повною сумнівів і недовіри, але вже злагодженою компанією вони вирушили далі.